top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Вони будуть розплачуватися, і ніхто не поспівчуває


Про історичні паралелі: 1943го, 2023го та інших всіх причетних.


1943й: в блокадному лєнінграді доїдали вцілілих котів на Новий рік, а ситі Ганси і Гретхен в Німеччині вдоволено потирали руки. У них там діти вмирають, кажете? Так і треба більшовицьким виплодкам! Вже в 1945му Гретхен на очах у Гансів гвалтували російські чи солдати військ союзників (менше випадків, але теж було). Співчувати ж німкеням почали тільки десятки років відтак. Не лише через те, що некомільфо і про цю сторінку війни говорити – надто свіжою була колективна пам’ять про "подвиги" фашистів на окупованих ними територіях.


2023й, найжахливіша Новорічна ніч в Україні, з масованими обстрілами рф саме цивільних об’єктів. Лише у Херсоні, як звідти пишуть, діючих лікарень вже просто нема, а з 31го на 1ше прилітало саме туди, знову. По пологовому будинку теж. Поки ситі івани та марьї під завивання їхнього Шамана "Я русскій" в "голубом огонькє" тішилися, що "украінцам устроілі празнічний фєєрвєрк".

1944й, серпень, варшавське повстання проти гітлерівців. До протилежного берега Вісли підійшли радянські війська під проводом маршала Рокосовського, який, до речі, у Варшаві народився. Звідти періодично якимось дивом пробивалися посланці від повсталих: "Підтримайте! Просто вже, німці топлять нас у крові! Чого чекаєте?!".


Рокосовський, на той момент – 100відсотково радянська людина – чекав аж до січня 1945го. Дуже не хотіли в москві, аби перемогли поляки-некомуністи – повстанцями керував уряд в екзилі з Лондона. Розрахунок був цинічним: хай німці повбивають більше поляків, ссср потім легше буде контролювати тих, хто залишилися.


Навіть сьогодні ім’я Рокосовського в Польщі згадують з прокльонами і відразою. Зате радянські історики не забували нагадати, що протягом війни той надав полякам "156 мінометів, 505 протитанкових рушниць, 2667 автоматів і гвинтівок, 41 780 гранат, 3 млн. патронів, 131 221 кг продовольства й 500 кг медикаментів". Треба, мовляв, бодай за це бути вдячними.


Еге ж, "щедро". Як єдина протиракетна система "Патріот" зі США, котра до нас, до речі, ще не доїхала. Треба за це бути вдячними? Звичайно, дякуємо. Хоч наше небо й надалі залишається трагічно незахищеним, відсутні ППО, а на фронті – важка зброя. Рашисти топлять українців у крові, а "партнери" чекають. Щоб потім легше було керувати тими, хто залишилися?


Не знаю, коли на росії знову будуть їсти котів, і не лише на Новий рік. Але знаю, що це точно буде, а співчуття до їхніх громадян – ні.


Так само з прокльонами згодом будуть згадувати діячів з Вашингтона, Брюсселя та інших євроатлантик. Вони все бідкаються і обіцяють Україні допомагати, поки вона стікає кров'ю.



Global Village Home



0 comments

Recent Posts

See All
bottom of page