• Lyudmyla Pustelnyk

Втрати, яких можна уникнути. Коли "не на часі" буде без "не"?


Всі люблять читати в соцмережах, як наші женуть ворога з української землі. Але ніхто про те, що:


На такій-то ділянці фронту хлопці вже третю добу поспіль воюють голодні. Не те, що без сухпайки чи шматка черствого хліба – вгагалі без жодної їжі. Діра в логістиці, яку йолопові на букву «му» не вистачило мізків залатати. На «му» – то делікатно, адже не вперше. Повідомляли постійно і матюкали вже, сил нема. Наводить на геть паскудні думки: вантажівку з тушонкою банально штовхнули "на ліво". Бо комусь – війна, а сволоті, за якою куля плаче – її клятий бізнес.

А на ділянці-2 фронту, ***ський напрямок, командир, віддавши наказ копати окопа, полінувався перевірити, що роботу виконано належно. Вояків, які зростом, та й не лише – красені – той окоп не просто ні чорта не захищає. Голови стирчать, навіть пригнувшись, не дуже сховаєшся. Ворогові й цілитися особливо не треба. ...Потім їх накрило рашистською артою. Все.

На ділянці-3 кинули на передову 20річних і тероборонівців із західних областей. Перші й другі – з нульовим бойовим досвідом і мінімальним вишколом. Гарантовані 200ті. Кому потрібно, щоб з наших були 200ті? З шевронами якої «держави» цей «кому»? Ділянка-4, там кожному видали діряві «броники», по автоматові в руки і саперній лопаті. Кинули в чистому полі. Мінус вогневе прикриття і хоч якась скоординованість дій. Командир загону прийняв рішення відійти, щоб зберегти життя солдатів. Блукали, вийшли до своїх. Там їх оголосили дезертирами і посадили під арешт, тепер кожному загрожує стаття. Але не злочинцеві, який кинув їх на вірну смерть, що ви! Тій погані чергове звання дадуть і до якоїсь нагороди представлять.

Ще десь видали несправні засоби зв’язку. Про це довідалися, вже коли «на нулі». В іншій частині до індивідуальних аптечок спакували безнадійно китайські турнікети-"убивці", так їх уже охрестили парамедики. Бо ні накласти нормально жгут, ні, тим більше, зупинити кровотечу з цим "мейд ін Чайна" воякові неможливо. Зате стекти кров’ю – дуже навіть так. Не сяке-таке барахло має бути, а лише якісні європейські чи американські турнікети, крапка! Але останні продають, дорого, в т. ч. й на українських сайтах. Поки бійцям їх підмінили дешевим непотребом.

Чому на ті турнікети мають регулярно нашкрібувати по гривні з миру волонтери? А не закуповувати, централізовано, державні структури? Для армії, яка ту державу захищає.

"В нас ще нормальний керівник, 30 з чимось років офіцерові, він і за переконаннями українець. Тим часом, з-під Nська хлопці розповідали: їхні командири "радянського гарту", за союзу свої звання отримували. Мають червоноармійський стиль: мат, крики, приниження підлеглих, геть не рахуються з життями людей. Таке враження, ніби на орків працюють – вони тільки говорять державною, а думають, роблять дуже по-російськи".

"Чоловік після важкої контузії на передовій лікувався в госпіталі. Виписали, мав ще пройти реабілітацію. Але скомандували без жодної, назад на фронт. Невже він не заслужив, щоб бодай трохи здоров’я відновити?! Що він там, недолікований, навоює?".

І так далі. Знаєте, чому про таке не читаємо? Не тому, що носи вернемо, як зманіжені панюсі, а через те, що вельми рідко подібні повідомлення, обминувши рогатки Фб, таки вигулькують у стрічці. Ненадовго. І одразу під ними шикуються коментарі "патріотів": "не треба паніку сіяти!", "фейк!", "на війні не курорт, нема чого скаржитися!","ворогам на руку такі повідомлення!".

"Авжеж". Щоб "не на руку ворогам", має бути красиво, у синьо-жовтих стрічках, про нові здобутки й перемоги і конче оптимістично. Жодних негарних історій про злочинну безголовість чи відвертий саботаж потвори в погонах. Нашого війська погонах, як би не трагічно визнати.

Одна пані недавно з гучним "фе!" видалилася з фб-друзів. Бо, на її думку, навіть згадувати про розкрадання гуманітарної допомоги зараз "не на часі, це людей розхолоджує". І вже точно не можна писати про зловживання чи злочини на фронті – за її ж логікою.

Брехня чи приховування гіркої правди ще нікому не допомагало перемогти. Деталі та прізвища героїв описаного вище не називаю і тому, що свідки й учасники до цього не готові, просили не озвучувати. Я їх по-людськи розумію. Але також і те, що поки мовчатимуть, розказане ними буде "не на часі", то й неподобство продовжуватиметься. Смерті й важкі поранення, яких можна було уникнути – теж.

Людмила Пустельник, Global Village Home


Фото: https://www.lowyinstitute.org/


76 views0 comments