• Lyudmyla Pustelnyk

Війна, потяг у Польщі, "его больше нет"...



Вона сидить навпроти мене біля вікна поїзду "Перемишль-Вроцлав" в чомусь чорному - худа і стильна.


Закутавшись в якесь дивне хутро. Я, думаючи, що це українка, запитую:


- Ви не знаєте, де тут туалет?


Вона знизує плечима.


- Do you speak English? - раптом запитую я.

- Yes, of course, - відповідає незнайомка і згодом пояснює, де туалет.


На звільнене нею місце приходить жінка з малюком. Дворічний хлопчик весь час переміщується вагоном, а мама - за ним. Малюк помічає хутро і каже, показуючи на нього: "Котик". І тут дві жінки починають між собою розмовляти... російською.


З'ясовується, що мама хлопчика з Харкова. А жінка, загорнута в хутро, з Бучі. І... вона серед шуму просто не зрозуміла мою українську. Але історія насправді не про це.

Ми починаємо говорити про своїх синів. Стильна незнайомка раптом тьмяніє і зізнається.


- А мой 20-летний пошел в терборону Ирпеня. Больше его нет, - і заплакала. Ми обидві заплакали. І всі троє замовкли.


Зі всіх моїх #діалогів_війни цей - найстрашніший.


Незабаром повернуся й розповім про інші епізоди з декількох польських міст.



Facebook


Світлана Русіна (Svitlana Rusina)


Фото: Svitlana Rusina

102 views0 comments