top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Гітлерівська шинель Chanel'i та інших



Відомі фешн-бренди Chanel, Louis Vuitton, Dior, Adidas, Hugo Boss не просто співпрацювали з фашистами, а були безпосередніми співучасниками їхніх злочинів. Кров нацистських жертв на стильних жакетиках-сукенках також. І?...


Всі названі спокійно залишилися законодавцями моди й вишуканості після Другої світової. Сьогодні планета споживачів трохи не молиться на них. Як таке стало можливим?! Та хоч би тому, що патентовану хвойду й нацистську агентку Коко захистив від переслідувань - законних! - чоловік в усіх відношеннях чудовий, Вінстон Черчілль. Її близький друг, як з’ясувалося.


Коли щось врятує нас після сучасної війни, то це буде стара-добра класова ненависть – як надійна вакцина від забудькуватості й подвійних стандартів. Гарячого почуття конче мусить посполитим не забракнути, щоби виставити рахунки не лише підсудним Гааги, але й рідним можновладцям-переможцям також. За поблажливість до зрадників і колаборантів, хоч би ті 1000 разів були талановитими, геніями музикування або прет-а-порте, чи просто симпатичними людьми.


Добре, до наших баранів. Фірму, яка взуття гарантує, Adidas, в 1920му заснували двоє щирих арійців, Аді та Руді Дасслери, члени націонал-соціалістичної партії Гітлера. Весь час, поки був при владі, працювали на армію рейху. На офіційній сторінці Adidas початком її історії цнотливо вказують аж 1949й. До того ніби й не було нічого.


"Шкіряний" Louis Vuitton шкірою зрісся з режимом Віші. Ставши єдиним французьким брендом, якому дозволили тримати фірмову крамницю просто в Отель дю Парк, резиденції маріонеткового уряду зрадника Філіпа Патена. Vuitton наклепав 2500 штук його бюстиків, як у нас Лєніна колись штампували. Спадкоємець шкіряної імперії, старший син Віттона, Анрі, за свою вірність фашистам удостоївся якоїсь-там державної відзнаки. У ХХІ сторіччі його нащадочок Антуан Арно своєрідно продовжив традицію – одружився з Натальєю Водяновою, відомою манекенницею-путіністкою.


Hugo Boss – елегантні в них костюмчики, правда ж? – шив уніформу для есесівців і гітлер-югенду. На фабриках працювали в’язні концтаборів. Допіру в 2011му компанія крізь зуби вибачилася за свої злочини.


Dior – усе складно. Сам модельєр ніколи не проголошував симпатій до німецьких окупантів, але охоче обшивав їхніх дружин і коханок. Поки його сестра Катарін була в Resistance, Русі Опору. Зате небога Діора Франсуаза – антисемітка й фанатка Гітлера, спокійно розповідала про це в інтерв’ю французькому телебаченню ще в 1963му. Після чого, звичайно, одяг від Діора й надалі купували за грубі гроші. Адже відомий дядько наче не винен, що проблеми з головою в його родички. Франсуазу, все ж таки, посадили – бо підпалювала синагоги і розклеювала листівки з портретом фюрера.


Габріель Шанель в ганебному списку посідає чільне місце – в недавно відкритих архівах абвера знайшли її ім'я в списках агентів. Під час окупації була коханкою барона Ганса Гюнтера фон Дінклаге. Після звійни повернулася зі Швейцарії назад до Франції, щоб продовжити власну бізнес-імперію з ще більшим розмахом. Попри допити й офіційні звинувачення в колаборанстві. Але потрібні знайомства в колах французьких інтелектуалів, митців і з самим Вінстоном зробили свою справу.


"Во-пєрвих, ета красіва...".


Шанувальники парфумів "№5" виправдовують – їй не залишали вибору, коханий племінник потрапив до німців у полон. Звільнили, щойно полюбила гансів. Ок. Але в переможців у війні вибір був, і точно не єдиний – залишати для Шанель все, як було. З вигідними контрактами, офісом в центрі Парижа, "зеленою вулицею" скрізь.

Бо потім сталося, що сталося – звичайне блюзнірство до пам’яті мільйонів загиблих. Хто нині згадує про Коко чи Віттона як фашистських поплічників? Ні, лише як про виробників престижного дорогого шмаття. Хоч серед тих, хто під німців, даруйте, не лягли, талановитих дизайнерів напевне не забракло. Але їм – 0 піару й визнання.


Зараз, досить українських богемних колаборантів, їхні імена відомі. Важливо не забути їх після війни. Ще більше - знати імена людей у владі, хто будуть намагатися, аби загал вкотре проковтнув звичні мантри. Про "ета другоє", "не на часі", або "на ній(ньому) вишиванка гарна!" – як варіант.




Людмила Пустельник, Global Village Home


0 comments

Comments


bottom of page