top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

“Живу в Німеччині. Не звикну до їхнього цинізму про нашу війну”



"24.02.22 війна тільки починалася. Так само, як неозорий цинізм, ницість, тупість та егоїзм багатьох німців теж тільки починалися". Про берлінський “мир для України” – Іринa Кисіль.


Минув рік війни. Трагедій навіть не безодня глибока а небо чорне над Україною. А що в Німеччині? Зрозуміли щось? Еге ж, "зрозуміли". "Війну треба закінчувати". "Ми за мир!". "Годі Зеленському провокувати!".


І ось уже дві пані, стара феміністка-лесбійка, загартована в боротьбі 1968 року Аліса Шварцер та її молода соратниця, комуністка Сара Вагенкнехт пишуть маніфест з 12 пунктів. В перині слів запорпано горошину змісту: Україна повинна капітулювати на умовах путіна. А нам, людям світу, треба вмовити очільника рф сісти за стіл перемовин. Цей маніфест підписали 600 000 людей, відтак відбулася демонстрація в Берліні, розтиражована в світових ЗМІ. Згідно з одними повідомленнями, вийшли 13 000. Згідно з іншими – 50 000.


А на фото нижче Аліса і Сара поруч з головним військовим консультантом Меркель, генералом Вадом. Головним буревісником миру засобами знищення України (втім, цього уточнення він сором’язливо уникає).


Ці політики – зовсім не винятки, ні. Плоть від плоті німецького суспільства, виразники його настроїв.


Коли рік тому російські танки пішли на Київ, почали підривати мости, розбомбили "Мрію", захопили Чорнобиль, з'явились перші вбиті, діти в метро і в підвалах – все це неможливо було осягнути. Всередині все боліло. Здавалося, що всі навколо відчувають те саме.



Але усвідомлення реальності сталося одразу. В фейсбуці німці писали, що “скоро путін знищить цю корумповану Україну! Кілька днів, і все”. Що “Зеленський сидить на кокаїні. Кривавий комік". "8 років убивства Донбасу". "Україна-Кокаїна. Ха-ха-ха!". "Що там пишуь наши мейнстримні ЗМІ, про які ще руйнування? Де вони? Все фейк! Це насправді фотографіі з Сирії. Ось, порівняйте...”.


Пригадую, одна пані виступала: “Hаши медії лають путіна. А я навмисне пішла в російський магазин і купила все російське. Зараз звару собі їхні пельмені й з’їм із задоволенням!”. Усі її численні коментатори улюлюкали: “На здоров’я!”.


Я не могла повірити, що це – правда. На тлі чорної діри, яка, наче у вакуум, затягує все попереднє життя, на тлі цього можна настільки відверто, настільки нелюдськи блазнювати! Але війна тоді тільки починалася. І цей неозорий цинізм, ницість, тупість, егоїзм багатьох німців теж тільки починалися. З якимось мазохістським почуттям я читала їхні коментарі, щоб наповнити себе ними і повірити, що вони – таки правда.


Бо писали й “прості люди”, й інтелектуали. Читати останніх було ще гидкіше. Один відомий журналіст зі “Шпігеля”, eстет і ерудит Маттіас Матуссек професійно вправлявся, висміюючи коміка Зеленського. Ні краплі людяності до українців, перекидуваних ківшем війни, в цього правовірного католика не виникало.


Тож не дивно, що дискусії з німцями-"миролюбами" починаються “за здравіє” –

ми проти вбивств і страждань – а закінчуються “за упокій”: "наці-“Азов", "Бандера", "Америка-НATO" та інші путінські кліше. Ось так ми зчепилися з однією тітонькою. Пише: в 1945му німкень гвалтували не лише росіяни, українці теж були. Запитую: чому ви, кажучи про згвалтування, згадуєте українців, тим часом, як кажучи про війну проти нацистів – ні? Там у вас тільки росіяни воювали.


Українці втратили 1.377.000 своїх вояків проти німців...


Нічого це не дає тітчиній голові. Перевірено. Пробити неможливо. Але хай хтось прочитає про “німецьке бачення миру”.



Ірина Кисіль, Німеччина


0 comments

Comentarios


bottom of page