top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Коляди versus овсєні, в нас і в ниx


Не міг бути "адін народ" навіть у сиву давнину.


В українських коляд – складна мелодика, нерідко поділ вокалу на перший, другий і третій голоси. В російських "как би" аналогів, новорічних таусєнєй (овсєнєй) – не різдвяних, бо таких нема – мелодії відсутні. Таусєні не співають, а саме кричать, суцільно форсований звук. До господарів, яких хотіли "ощасливити", так і зверталися: "Овсєнь клікать вам?". Тому весь цей фольклор, незалежно від походження з пскова чи твєрі, має майже однакові мелодію, ритм і характерне розтягування голосних. Відрізняється лише текст, також загальна назва – в північних регіонах рф це віноградьйо, в південних – овсєні.


Українські коляди – прославлення Бога, радості на землі і вовишніх від Його народження, похвала достойним людям. "Добрий вечір тобі, пане господарю".


Тим часом, в таусєнях про Бога не йдеться, лише про величання "хозяєв", на чию щедрість розраховують. Якщо ті дали мало продуктів або взагалі нічого, овсєнь передбачає цілу традицію "проклятьїца". Зазвичай, в останньому куплеті, з широким спектром недобрих побажань:


Нє дадітє пірога —

Ми корову за рога;

Нє дадіте пишкі —

Ми свінью за сіські.


Нє дашь блінка —

Ми хозяіна в пінка.


Ми по улице пройдьом,

І подушкі растрясьом,

Да, той Авсєнь!

Ми подушкі растрясьом

І коровку увєдьом,

Да с тєльоночком.


Уж дай ім, Свароже, по спінє і по роже!

Разразі іх, Пєрун-батюшка.

Пустой ім мєшок, дирявий горшок.


Кто нє даст пірога, тому курічья нога,

Пьост да лопата, корова горбата.


Кто не даст лучінкі -

Тому сосновий гроб!


Дух української коляди – урочистий, в ній неприпустимий легковажний чи двозначний підтекст. Чого не скажеш про таусєні з їхніми натяками на "позастатутні стосунки":


Бай авсєнь, бай авсєнь!

Ми ходілі, ми б л у д і л і

По святим вєчєрам.


Або ж приховано про еротику:


Как во етой во горєнкє

Короватка тьосова.

Как на етой на кроваткє

Пєрінушка пухова.

Как на етой на пєрінє

Лізавєтушка душа.


Ліжко якоїсь Лізавєтушки як скрєпа з перспективою сексу. Хоч тема ніяк не до Різдва, в його контексті – просто блюзнірська.


Характер інструкцій господарям в нас і в них також дуже протилежний. В Україні "застеляйте столи та все килимами", в росії – женіть "колядників" геть, прямим текстом:


Раз імєєш дочку – дай мнє мьода бочку.

Єслі нєбогатий, вигоні із хати –

Хоть полєном, хоть мєтлою, хоть крівою кочєргою.


Чесно кажу, що зовсім не є знавцем таусєнєй, і про їхнє існування дізналася тільки недавно. Але одразу кинулися у вічі агресивна тональність і дуже неслов’янське "тау"(сєнєй). Присутнє в тюркських мовах, означає "згори", "вершину". Як-от "сари тау", "жовта гора", ординське місто, сьогодні відоме як саратов, рф.


Тож овсєні, виглядає – це такі собі покручі давніх руських коляд з монгольським "надбанням". Приземлено побутові, та зовсім не на славу величного свята.



Людмила Пустельник, Global Village Home


0 comments

Recent Posts

See All
bottom of page