top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Лондонська відставка московськими руками

Updated: Jul 8, 2022



Скандал з міністром-дебоширом та промахи в економічній політиці як офіційні причини звільнення з посади Бориса Джонсона – аргументи такі ж “переконливі”, як вираз “миролюбна рф”.


Наприклад, за Тоні Блером, одним із Джонсонових попередників, ого, які золоті верби росли – і на особистому фронті, і щодо інфляційних штормів. І це саме за його прем’єрства британські солдати гинули на чужих аж п’ятьох війнах (іракські кампанії 1998го і 2003го, Косово в 1999му, Сьєрра-Леоне 2000го і Афганістан 2001го). Але нічого, Тоні відносно спокійно протримався в кріслі цілих 10 років, і жодних відставок. Щоб потім очолити піарфірму, яка полірує іміджі диктаторам на Заході; одним з клієнтів був експрезидент Казахстану Назарбаєв. Стосовно ж диктатора номер раз у світі, путіна, Блер завжди висловлювався або компліментарно, або обережно. Коли й засуджував, то лише “вздовж вовни”, делікатно. Боронь Боже, не образити.

Не те, що Борис – чи не єдиний у міжнародній когорті важковаговиків, хто без жодних політесів кинув виклик кремлівському фюрерові і підтримав Україну в її війні з росією.

В москві це оцінили.

Тамтешнє походження відставки Джонсона лежить на поверхні. Лондон уже протягом десятиріч може “похвалитися” численним і потужним російським лобі. Воно все приростає: тільки згідно з офіційними повідомленнями британського міністерства оборони протягом останніх місяців ні багато, ні мало – 15000 російських мільйонерів звернулися за дозволами на постійне перебування на острові.

В столиці давно накупили елітної нерухомості олігархи з рф. Декотрі навіть встигли засвітитися в товаристві членів королівської родини. Рашн-дітки, вивчені в London School of Business чи Кембриджі, якщо й говорять “па-рускі”, то з відчутним британським акцентом. Поки молодь тусується з місцевими однолітками по нічних генделиках Сохо, батьки “рєшают вопроси” в закритих клубах “тільки для джентльменів”. Що останніми певних росіян може назвати радше умовно, клопотом не є, на те й “дєнєг нємєрєно”. Cаме там, за зачиненими дверима, традиційно робиться британська політика і зовсім не віднедавна – за участі впливових громадян рф, що пустили коріння в Об’єднаному Королівстві.

Йдеться не лише про особняки на Пікаділлі чи в Кенсінгтоні, але й безпосередній вплив на англійські мізки. Російські багатії контролюють серйозний сегмент ЗМІ на острові. Євгєній Лєбєдєв володіє газетами Evening Standard, The Independent і телеканалом London Live. Інший Євгєній, Прімаков, свого часу купив контрольний пакет акцій Тhe Guardian. Обидва – треба ж, який збіг! – в минулому були високопоставленими офіцерами кгб. Хоч “колишніх” у цій структурі, як відомо, не буває.

Гірка іронія в тому, що Лєбєдєв у кола істеблішменту втрапив саме з легкої руки...Бориса Джонсона! Той свого часу номінував його на титул пера Британії. Як би там не було, зараз Лєбєдєв – під санкціями, запровадженими проти нього Канадою після 24 лютого.

Тим часом, з відставкою Джонсона у москві вже радісно пов’язують майбутнє зникнення українського питання з газетних шпальт. Мовляв, ніхто настільки енергійно, як Борис, не стане нагадувати про Київ. А названі вище англійські видання, власність росіян – одні з провідних, диктують порядок денний у глобальному медійному просторі. Тож робимо висновки.

Не варто забувати і про традиційні зв’язки головних політичних опонентів Джонсона, лейбористів, класичних лівих, з їхніми російськими колегами, це відома історія. Ще з тих часів, коли більшовики їздили на вишкіл до британських соціал-демократів на початку минулого століття. І далі, вже в часи ссср, лідери лейбористської партії навідувалися до москви непристойно часто, позували для офіційних фото з різними громиками й сусловими. Було б, щонайменше, дивно, якби така багаторічна дружба не отримала нових вимірів в ХХІ сторіччі.

І не матеріалізувалася активно підігрітою громадською думкою проти все ще чинного прем’єра, друга України. Істерики в пресі й на трибунах з приводу ганебної поведінки Джонсонового заступника Кріса Пінчера були такими гучними, ніби то не він, а сам Борис когось там домагався в пабі. Це, нагадаю, в Англії, де одностатеве кохання не є табу, а ставлення до підпилих, переважно, поблажливе. Хто бував у п’ятницю увечері в англійських пабах, це напевне підтвердять, там можна спостерігати сцени ще крутіші від влаштованої Крісом. Здавалося б – винуватий у ганьбі це визнав, з посади пішов, етичну проблему закрито. Та ба – комусь було дуже потрібно, щоб банальна, по суті, історія, переросла в політичну кризу.

Нарешті, відомі й наміри лейбористів значно розширити торгівлю з ЄС, про це заявляли не раз. Лідерам ЄС дуже не до шмиги накладені на рф санкції, періодично озвучують наміри їх пом'якшити чи вивести з-під заборон ті чи інші галузі. Щодо скасування торгівельних обмежень, інтереси ЄС, росії та лейбористської партії Великобританії зворушливо збігаються. Перешкоду цим інтересам у вигляді Джонсона на посаді керівника країни вже усунули.

Глобалістам Борис теж муляв очі: мало того, що часто неполіткоректний, як Дональд Трамп, то ще й першим наважився послати до дідька ковідні обмеження! Поки ВОЗ голосили в усі мікрофони про чергове закручування пандемійних гайок, Англія на початку року взяла та й скасувала вимогу примусової штриканини – першою серед інших країн. Відтак стали історією й інші застороги-заборони на тему модної хвороби.

І, звичайно, в кремлі полегшено зітхнули, що разом з відставкою Бориса позбулися й головного лобіста й захисника України на Заході.



Людмила Пустельник, Global Village Home



1 comment

1 Comment


Guest
Jul 07, 2022

Україна стане дійсно незалежною державою тоді, коли припинить пов'язувати свій добробут і своє існування з якимись іншими країнами чи особистостями, і почне покладатися лише на власні сили й розум (хоча є сумніви у тому, що вона, Україна, на це здатна). Історично закріплений стиль життя українців - це плакати і шукати допомоги деінде, замість того, щоби гуртом бити будь-якого батька. Такий собі колективний "Мартин Боруля", що хоче лише "імущєства" і якогось титулу від владного начальства. Чи Сагайдачний. Чи Богдан. Чи Мазепа. Чи Грушевський. Чи Ющенко... Тому українці, за давньою звичкою, сьогодні плачуть за Борисом. Шкода, звичайно. Але Україна на ньому не закінчується. Тож варто не продовжувати плакати й жалітися на лиху долю, а брати свою долю у власні руки. І бити москалів…

Like
bottom of page