Сенатор від Огайо, колишній морпіх, юрист, фінансист та успішний письменник, оголошений напарником Дональда Трампа на виборах-2024. Кандидат у віце-президенти США. Того ж дня Джеєм Венсом почала лякати дітей “демократична”, а вслід за нею і вітчизняна пропаганда. Хоч насправді варто боятися саме останньої, а не того, що сказав про Україну.
Бо Венс, попри різкість заяв, не належить до ультраправих республіканців. Бо його риторика може докорінно змінитися після виборів. Бо, врешті, не віце-президентова справа керувати зовнішньою політикою США. Та про все за порядком.
Джей досить наговорив "антиукраїнського" свого часу, виступаючи в Сенаті в квітні цього року. Зокрема: наш уряд краде американську допомогу. Гинуть українці намарно, а мобілізують на фронт в т.ч. й людей з розумовою відсталістю. Повернути наші кордони 1991го не вдасться.
Як ножем по серцю, але будьмо справедливими – котре з перелічених тверджень категорично не відповідає дійсності? Про деокупацію Криму й Донбасу навіть в ОП вже котрий місяць не згадують.
Ніде правди діти, були у квітневій Венсовій промові й геть махрові “перли” в дусі Марджорі Грін. Як-от, що підтримуючи Київ, Вашингтон штовхає планету до Третьої світової, що з росією треба домовлятися коштом українських земель. Вишенька на торті – в нас “цькують християн”. Може, йому йшлося про московських ченців?
В зв’язку з чим можна констатувати, що матчастину щодо східноєвропейського регіону випускник Йєльського університету Венц знає наразі на “задовільно”. Або ж за авторитетне джерело має Ютуб-канал Такера Карлсона, не інакше.
Втім, це зовсім не слід розуміти як неможливість розвороту аж на всі 360, таке в Джея колись було. Його грубощі на адресу нинішнього шефа в 2016му (“Трамп – це американський Гітлер!”) не процитували тільки ліниві. Однак, у 2022му сенатор вибачився і сповнився повагою до Дональда. Той, натомість, не нахвалиться молодим перспективним соратником. Сьогодні Венса називають ще більшим “трампістом”, ніж сам Трамп.
Можна, звичайно, відзначити вміння 39річного політика швидко перевзуватися. І тут не варто би плекати ілюзій: мовляв, щойно зрозуміє власні помилки в оцінках нашої війни, стане проукраїнським. Вид непрагматиків у Капітолійських джунглях банально відсутній, тож Венсові, аби “раптом” перейнятися нашою країною, потрібно “небагато” – аби стала корисною для просування його власних кар’єрних та національних інтересів США. В них історично пріоритетним є збереження ролі Америки як світового лідера та гаранта безпеки. Тому проукраїнському лобі у Вашингтоні, а ще більше – рідному МЗС – відкривається неоране поле, щоб навернути в правильному напрямку дуже ймовірного майбутнього віце-президента США. А відтак, після терміну Дональда – й собі кандидата в президенти від республіканців.
Хоч пікантність у тому, що він поки нічого не вирішує, і не обов’язково, що буде, коли Трамп виграє вибори. Зовнішню політику США вирішує тільки їхній президент, це закон і традиція. Інша справа, кому делегує повноваження в цій політиці. Тим часом, позиція Трампа в українському питанні відома: припинення війни ціною територіальних поступок росії є неприйнятним. Про це чітко сказав під час недавніх дебатів з Байденом. Деталей щодо того, як збирається закінчити війну, не оприлюднив. Це не означає, що план дій в нього відсутній. Зате, що чекає слушного моменту, аби викласти карти на стіл – дуже навіть можливо. Особливо, пам’ятаючи про Донову схильність до несподіванок і непередбачуваності.
Це лише про плани українського контрнаступу знали з кожної праски задовго до його початку.
Нареші, чи таким уже “проросійським” слід вважати Венца, як про нього голосять “експерти” українського сегмента соцмереж? Мабуть, це з міркувань його “проросійськості” Джею минулого року заборонив в’їзд до рф тамтешній МІД? Разом з іще низкою американських політиків, відомий “список 50ти” від лаврова.
Так само забули в Україні й сенаторову заяву напередодні повномастшабного вторгнення росії. В ній називав путіна “злою людиною”, але тут же нагадав про липкі руки влади київської: “B них процвітає корупція!”.
Знову геть не “єдиномарафонно” прозвучало. Надто, у контексті наведеної сенатором арифметики про 60 мільярдів американської допомоги Києву. Бо цей венчурний капіталіст любить гроші рахувати, робота така. За проголосований пакет Венс критикував і колег, і чинного господаря Білого дому: “Пан Байден припускає, що доплата в 60 мільярдів доларів означає різницю між перемогою та поразкою у великій війні між росією та Україною. Це також неправильно… По суті, нам не вистачає потужностей для виробництва такої кількості зброї, якої Україна потребує від нас для перемоги".
В перекладі з протокольної: “Годі пиляти кошти платників податків між нечистоплотними посадовцями, рідними та заокеанськими! Де аудит використаних коштів? Досі ніхто не показав, зате відомо, що в пакети допомоги записуються витрати на що завгодно, та не зброю”.
(І не будемо поминати всує спочилий в Бозі ленд ліз).
Далі – більше. Наприкінці квітня Сенат схвалив нову військову допомогу Україні на 61 мільярд доларів, З яких, до речі, зброї нам передали наразі всього на 1.2 мільярда. Всього з цієї суми виділено не більше 8ми млрд. Але тоді в квітні після голосування за пакет Венс дорікнув колегам, згадуючи власний досвід в Іраку: не треба брехати воюючій країні, ніби дорожите її інтересами.
“Я чесно служив Америці, і коли поїхав до Іраку, то побачив, що обіцянки зовнішньополітичного істеблішменту моєї Батьківщини [іракцям] були повним жартом. В Іраку до того, як ми туди прийшли, жили 1,5 мільйона християн, чимало були стародавніми громадами... Вели свій родовід від тих, хто буквально знали Ісусових апостолів. Тепер майже кожна з цих історичних християнських громад зникла. Це – наслідок американської роботи в Іраку, який став регіональним союзником Ірану і де викоренили та знищили одну із найстаріших християнських громад у світі”.
Або ж недвозначний вирок безвідповідальній зовнішній політиці американських “демократів” на Близькому Сході.
Чи не звідси ж Венсова непримиренність щодо палестинсько-ізраїльської війни. Допомогу США Ізраїлю вважає недостатньою і різко критикує адміністрацію Байдена за нерішучість.
Чому саме Джея Трамп узяв у напарники? Бо одним пострілом – одразу кількох зайців. По-перше, молода кров з перспективою забезпечити сталість вибору “Америка – понад усе!” і після завершення другого Дональдового терміну. По-друге, чіткий сигнал замовникам недавнього замаху на Трампа в Пенсильванії – навіть, якщо зможете мене вбити, моя справа не загине. Бо цей хлопець має сили та енергію її продовжити.
Не останній чинник – добрі зв’язки Венса з топовими діячами Силіконової долини. На минулих виборах чимало з них дуже прислужилися команді Байдена. А на виборах-2024 шанси цієї команди далебі скромніші. Одне з Венсових завдань – звести їх нанівець.
Про його особисте – вихідець із соціальних низів, сім'я майже злидарювала. Але selfmade man, піднявся соціальним ліфтом, відколи служив у війську. Дружина Уша родом з Індії, познайомилися під час навчання в університеті. Виховують трьох дітей.
Global Village Home
Фото: https://www.politico.eu/
Comments