Полтавські солодощі від Алли в Канаді

Мене звати Алла Михайленко, і я кондитер.

Мій стаж в кондитерському світі вже доволі довгий, понад 10 років, і розпочався в 2014році з перших благодійних ярмарків, збору коштів для ЗСУ.

Випікати торти почала рано. Hе те, щоб любила солодке, ні, зате процес творіння - так. Свій перший торт приготувала на День народження мами. Тоді мені було дванадцять, вся кухня в борошні, мама в захваті і гості теж.

Благодійні ярмарки дали перший поштовх побороти в собі комплекс "самозванця" і вийти в люди. Мої випічка та десерти були дуже смачні, і іх купували одразу, варто було тільки виставити на прилавок, але тоді ще не мали гідного професійного оформлення.

Розуміючи дисонанс між товарним виглядом виробів та їх смаком, вирішила вчитися, розвиватися та самовдосконалюватися. Так обрала свою стежку в житті, нелегку, але сповнену креативу, натхнення та краси.

Навчання в іспанській кондитерській школі онлайн йшло поруч з роботою. Одночасно участь в різних майстер-класах та знайомства людьми, такими ж закоханими в нашу справу, як і я.

В моїй рідній Полтаві я доволі успішно та стабільно працювала кондитером, планувала в майбутньому відкрити власну невеличку кавʼярню-кондитерську. Але всі мрії, плани та бажання перекреслив 2022-й рік, ми з донькою були змушені покинути домівку та виіхати за кордон.

Одна валіза, в яку помістилося все життя. Ми могли дозволити собі взяти дуже обмежену кількість особистих речей. Надважливим було вивезти хоча б деяку частину професійного обладнання, необхідно для виживання в чужій країні.

Канада зустріла привітно, ми з донькою отримали тимчасовий притулок з правом працювати та навчатися.

Різні країни, а, отже, різні смаки та вподобання в їжі. А це до біса складно, бо те, що ти знаєш і на що орієнтувався раніше, вже не працює. Цілком різні світи, чужі та незрозумілі. До всієї нашої емігрантської історії з адаптацією та пошуком безпечного місця для подальшого життя додалися складнощі з "погодженням" старих рецептів з місцевими продуктами та кліматом.

Минуло зовсім небагато часу від нашого приїзду до Канади, і я зустріла таких же небайдужих серцем, як і сама. В Торонто приєдналася до групи волонтерів, які збирали кошти для ЗСУ. Мій внесок - це тістечка та торти, ми продавали їх на доброчинних заходах.

З часом ми з донькою переїхали до Ньюфаундленда. А я знайшла роботу кондитера в маленькому та затишному ресторані Toslow у самому серці міста Сент Джонс. Відомого своїми яблучним та чорничним сидрами власного виробництва, наздвичайно смачними. До них дуже пасують мої авторські ласощі.

Ще відвідувачі почали замовляти віднедавна наш знаменитий полтавський борщ - хіба можна було їх з ним не познайомити?

За два роки нас добряче покидало по світу, пережили шість переїздів. Змінювались країни, провінції та міста Польщі й Канади, і звикнути до цього важко. Ми не готувались до еміграції, в нас не було великих заощаджень, адже я все вкладала в розвиток бізнесу в Україні. Не знали мови та менталітету країни, куди прибули. Їхали наосліп, інтуїтивно торуючи собі шлях у невідомість.

Потроху освоївшись в місті, почала шукати однодумців та можливість себе реалізувати соціально. Українська громада Сент Джонса радо підтримала мою пропозицію проводити благодійні майстер-класи з розпису пряників для діток . Недавно провела вже другий такий майстер клас. Кожен приуроую до якогось свята, щоб діти відчували наші традиції, пам'ятали своє коріння, об'єднувались, спілкувалися між собою і робили все це рідною мовою.

 Звернула увагу, що в дітей в пріоритеті два кольори: жовтий та блакитний. Так у нас народжуються жовто-блакитні пряникові серця, будиночки, квіти та котики. Це означає, що працюю недарма. До дітей долучилися їхні батьки, і тепер разом створюють маленькі рукотворні шедеври.

Тим часом, життя дарувало не лише солодощі. Смерть тата минулого року, розлучення принесли нові стреси, тож я шукала ресурсів для відновлення. Так захопилася колекціонуванням брошок, і з часом зрозуміла, що можу принести користь, якщо монетизую своє хоббі. Рік тому зібрала колекцію вінтажних прикрас та надіслала їх в Україну, для участі в благодійних аукціонах. Задля збору коштів для ЗСУ та інших добрих справ.

Я вірю, що мені все вдасться, попри різні виклики, їх ніколи мало не буває. Але це одна із справді солодких принад мого фаху: як би складно не було, ти все одно твориш красу, "переплавиш" у неї всі проблеми. Відтак твої вироби піднімуть настрій і тобі, і тим, хто їх скуштують. Якщо хочете посмакувати моїми тортами та тістечками, заходьте до ресторану Toslow у Сент Джонсі. 108 Duckworth St, St. John's, NL A1C 1E8. Заклад уже знають також і завдяки моїй кондитерці.

Або ж замовляйте її тут, в моїй пекарні Sova: Bakery Sova (@bakery_sova) • Instagram photos and videos

Зустрінемось!

Алла Михайленко (Алла Михайленко) Канада.

Фото з архіву Алли Михайленко