top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Про людяність третього року великої війни


"Лише, коли прийшов наступний пацієнт, молодий, високий, світловолосий і рожевощокий одесит, то, почувши, що черга змістилася, почав вазмущатся у стилі "а мєня ета нє інтєрєсуєт", "ета ваші праблєми", "я вам нічєго нє должєн". І такі між нами живуть теж". На щастя, є і не такі - допис режисера-документаліста Олега Ущенка.


Ніби третій рік війни. І зовсім не ніби. Справжній третій рік пішов з того часу, як Україна, часами мало не голіруч, захищає світ від озброєних до зубів терористів.


Клікбейтомани, полюючи на аудиторію, все активніше засмічують мізки різними стогонами, як люди почерствіли, як їх душі заскарубли і в такому дусі.

А, як насправді?


Сьогодні біженку схопила спина. Звісно, можна було спробувати відпоїти її різними німесилами, але у неї проблеми з печінкою, шлунком, підшлунковою. Зрештою, то взагалі чудо, що люди виживають.


Спробуйте уявити, що ви більше двох тижнів сидите у ямі - все, що лишилося від льоху, коли над ним знесло дах. Хати у вас вже не має, бо її взагалі знесло, як зносило над льохом дах.


Під ногами скло з побитих слоїків. Над вами вже кілька разів пролітав сніг, кілька разів падав дощ, навіть сонце виглядувало. А ще у вас над головою практично безперервно пролітає щось таке, що може вас вбити. Ви знаєте, що всі ці порції смерті, які гудять, дренчать, свистять, шурхотять, призначені не вам особисто. Але іронію долі ніхто не відміняв, а вона іноді хохмить по-чорному. То не матафора. Тоді ота порція не долітає у призначене місце, а падає, куди доведеться.


За тих кілька годин, що у вас є між обстрілами, можете хіба перебігти до сусідів, які сидять у таких же льохах. У кого льох з дахом - олігарх. Зрозуміло, що за таких умов про здоровʼя ніхто не думає.


Отже, ми порадилися, що паню тре везти на масаж, бо з її слів, після масажу біль у спині вгамовується.


Знайомий масажист пояснив, що у нього до обіду все забито, але каже приїжджати.

Люди, яким призначено на цей час, погоджуються пропустити біженку поза чергою. Більше того, поки ми, прислухаючись до ойкань, чекаємо закінчення масажу, жінка, яку у даний час мали масувати, вийшла і повернулася з величезним кульком еклерів та упаковкою соку.


Лише у кінці масажу, коли прийшов наступний пацієнт, молодий, високий, світловолосий і рожевощокий одесит, то, почувши, що черга змістилася, почав вазмущатся у стилі "а мєня ета нє інтєрєсуєт", "ета ваші праблєми", "я вам нічєго нє должєн". І такі між нами живуть теж.


Тоді жіночка, яка віддала біженці свій час, сказала, що вона сьогодні обійдеться без масажу, і зібралася йти, але вийшов масажист і заспокоїв, що зробить їй масаж під час обіду:


- Але не лякайтеся, якщо на плечі будуть падати дрібки хліба, - пожартував він, - бо я за одно буду їсти.


- Тільки не мастіть плечі гірчицею, - засміялася пацієнтка.


Рожевощокий, показуючи, как єму всьо ета нє інтірєсна, втік до маніпуляційної.

Біженка теж задоволено посміхалася, бо демонстративно викручувала шиєю, показуючи, що більше не болить.


- Що з мене? - Питаю у масажиста, скільки за роботу. Бо то не просто масажист, а мій масажист. Бо мене теж іноді тре помнути.


- Перестань, - відмахнувся масажист.


На зекономлені гроші придбали три пари чунів, бо біженки всі літні і всі нарікали, що зимно в ноги.


Що вам сказати? Так, іде третій рік війни. Люди, котрі були людьми, так ними і залишилися...



Facebook


Олег Ущенко (Олег Ущенко)



0 comments

コメント


bottom of page