top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Про 4 липня для США, не тільки феєрверкове



Про незалежність, справжню і не дуже, зв’язок часів. До свята, не тільки фейєрверкове.


– Купи "ролекса", недорого, за 25 всього!


Року початків цього сторіччя на острові Свободи, що близько Мангеттена, мене спокушував темношкірий легінь із руками, завішаними гронами сяючих, мов лисина американського чинного, годинників. Хлопака скидався на червоноармійців у 1939му в окупованому Львові, вони себе теж прикрашали багатьма "дзегарками", тільки краденими.


– Бро, в мене сьогодні на "made in China" апетиту нема, дякую.


– Акцент? Юропіен? Для європейських гостей знижка, вибирай будь-який за... (Театральна павза – Л.П.) 15!


– Ні.


– Ну, хоч за десятку, добре?


Дистрибютор китайщини, таких же автентичних "ролексів",, як з лайна – заряд для "ХаймарсаЄ, представляв поширену популяцію продавців туристичного щастя. Дешевого, наскільки й фальшивого, звичайне барахло. Цих "коробєйників" повно на всіх широтах, тусуються біля хоч трохи видатних атракцій. Тим більше, поруч зі знаменитою статуєю в Нью-Йорку, мені трапився саме там.


Брязкальця мена, він сам, разюче дисонували з геть усім навколо. Насамперед, з розлитим в океанічному повітрі фізичним відчуттям вільної волі, її розкішної, непідробної справжності. Жодної містики, про це кажуть всі, хто хоч раз дряпалися на чубок скульптури Леді Ліберті – кожною клітинкою ловиш усвідомлення безмежної свободи, там її можна руками помацати. Ковтаєш разом із солоним вітром, п’янким і радісним на смак. Ще – невідомо звідки, але певність, що все вдасться на цій землі! Обов’язково. Треба тільки вірити і вперто дряпатися вгору, як щойно до корони головного монумента Америки.


– Слухай, а давай за 8? Це остання ціна.


Шляк би тебе трафив! В мене freedom-нірвана, американська мрія на яві, а він зі своїм мотлохом! Вкурвило.


– Відчепися. До речі, он там полісмен ходить...


– Ги-ги! Думаєш, він про мене не знає? Добре, добре, я вже пішов.


Від тієї "вікопомної зустрічі" минуло... Досить років. З них останні три – з нав’язливо млосним присмаком фальшивості всього, як той нещасний псевдо-"ролекс" колись. Це про


Фейкового президента донедавна наймогутнішої країни світу, пенсіонера на тремтячих ніжках з хронічно імбецильним виразом обличчя. В нього з правдивого – лише забрьоханість корупцією по вуха та деменція.


Пришийкобиліхвістну веселкову символіку, хамськи прирівняну до державного прапора США. На тому червоні смужки від обурення вже аж криваво зашарілися.


Підкилимні білодурдомівські схиляння Києва до непристойностей, щоб "замирився" із zad.рот-"с[т]раною" . Бо пацанам-глобалам, включно з капітолійськими, свербить помірятися геніталіями з уже згадуваною China’ою. А тут впертюхи-українці зі своїм одвічним "душу, тіло ми положим"! Заважають, бачте, крутій геополітиці, не хотять вмирати просто так і взагалі вмирати.


"Фінансові пакети допомоги" замість життєво потрібної зброї. Не згадуючи про невинно убієнний ленд ліз – бо на тих пакетиках зручно наварити відкатів і бідонопоклонникам у США, і вічно банкуючій вулиці в Києві. Щоб і тим, й іншим не забракло на "ролекси" – нормальні, не підробки – а ще "майбахи" та елітну нерухомість по Іспаніях чи інших Лазурках. Угу, "американські цінності".

Старечo недуоумкувате невміння подивитися далі свого протікаючого носа: знавіснілого медведя не задобрюють балачками не робити йому нервів і ескалації, ні! Зажерливість вкорочують разом із ним, рішуче й не панькаючись. Інакше медвеже рило завтра впхається вже в твої вікна.


Хіба що, коли зі скаженою потворою заодно. Тоді, як оце зараз: з вересками про вірність українському прагненню свободи з кожної праски і блюзнірським мовчанням після Каховки та інших трагедій, великих і вже трохи не щоденних.


Так буває, коли постійна фальш замість справжнього. Коли жалюгідну слабкість називають "силою", брехню – "правдою", а витирання ніг Конституцією – "демократією". Тоді годинники, будь-які, замість точного часу показують ганебне безчасся.


Або "не на часі" – як варіант.


Втім, у день народження країни, що стала другою рідною, не хочеться тільки про сумне й Bid.не. А про її свободу, велич, красу, справедливість, завдяки яким шанована світом – так. Переліченим – святкові салюти, і за них підніму келиха, попри все. Американські свобода, велич, краса, справедливість, уявіть собі, ще трохи є, не до кінця змарновані сьогоднішніми господарями Капітолія.


Іменинниці, тим часом, зазвичай бажають "залишатися такою ж класною, як ти є". Дозволю собі невеличкий апдейт: як була і ще обов’язково будеш, або ж great again!

(Ні, це не прихована реклама Трампа, спокійно).


Тож happy Birthday, дорога Америко! Я тебе люблю. З твоїм Днем Незалежності!

І тільки добрих часів попереду, для всіх.



Людмила Пустельник, Global Village Home



0 comments

Recent Posts

See All
bottom of page