top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Трамп і ДеСантіс, українське питання

Updated: Mar 17, 2023


Обидва висуванці на президентство від республіканців США недвозначно висловилися з приводу. Дональд Трамп: "Українські території росії в обмін на припинення війни". Рон ДеСантіс, який офіційним кандидатом ще не є, але це питання часу: “США не повинні допомагати Україні”. Що ці заяви для нас означають?


Наразі нічого, зважаючи, що вибори президента – в 2024му, а риторика ключових кандидатів може змінюватися не раз. В ДеСантіса – точно, йому не вперше заперечувати ним же сказане раніше. Залежно від настроїв виборців, ситуації на українському фронті, внутрішньому та зовнішньому ринках, й не тільки. Та й навряд чи судилося Ронові стати офіційним кандидатом від республіканців. Але про все за порядком.


Що сказав Дональд Трамп. В інтерв’ю Шону Генніті для Fox News, але цей фрагмент потім вирізали: рф не наважилася б напасти під час президентства Трампа. Додав, що “я міг би домовитися. У гіршому випадку міг би укласти угоду, щоб [вони] чимось заволоділи. Є певні території, це російськомовні райони, чесно кажучи, але ви могли б там укласти угоду”.


Без конкретики, але месидж зрозумілий – домовленість з ворогом ціною нашої територіальної цілісності. Куди вже гірше, здавалося б, чути подібне від основного фаворита республіканців на виборах... Але гірше можна, бо ось маєте конкретно і категорично


Що сказав ДеСантіс, популярний губернатор Флориди, в інтерв’ю відомому телеведучому Такеру Карсону (за сумісництвом – трохи не офіційному рупорові путінізму в Америці): “В той час, як у США є багато життєво важливих національних інтересів... подальше заплутування в територіальній суперечці (виділено Global Village Home, ред.) між Україною та росією не є одним із них”. Далі – що треба зосередитися на вирішенні проблем удома, а не витрачати бюджет для залагодження чужих.


Це, до речі, той самий ДеСантіс, який 2015го року висловлювався “надати зброю Україні та її сусідам, членам НАТО, аби вони могли протистояти рф. Українці ведуть праведну боротьбу”. В Сенаті голосував за 68 млн. доларів допомоги Києву і санкції проти рф. Тоді ж Рон через свою проукраїнську позицію побив посуд з президентом Обамою. Чию мантру щодо “невтручання” повторює сьогодні – бо такий зараз інформаційний запит?


Теперішній ДеСантісовий, як не банально, пояснюють і звичайним мавпуванням Трампа, про це говорить інша президентська кандидатка, Нікі Гейлі. До слова – була б оптимальною для України очільницею США, зважаючи на багаторічне знання східноєвропейського регіону й попередній досвід. Ось тільки ця кандидатура навряд чи стане прохідною на партійних праймеріз.


Тим часом, Рон відчутно програє Дональдовій популярності, але любить повторювати його стиль і тези, лише іншими словами. Минулого тижня це спрацювало для губернатора Флориди з отакенним знаком мінус: Трампового інтерв’ю щодо “домовленостей з путіним” формально ніби й нема, бо скандальний фрагмент із запису, нагадаю, вирізали. Отже, й лаяти, виходить, нема за що? Тож провідні республіканці, відомі своєю підтримкою України, відігралися на ДеСантісові.


Реакція на його слова – від обережно критичної до нищівної – обнадіює, бо це саме ті люди, хто забезпечували чимало голосів Д.Трампу на минулих президентських виборах і які послідовні у просуванні інтересів Києва. Є непогані шанси, що завдяки їхньому впливові надалі обійдеться без “територіальних поступок України” в Трамповому порядку денному .


Марко Рубіо, заступник голови Сенатського Комітету з питань безпеки, також працює в Комітеті з міжнародних відносин: “Це не “територіальна суперечка” в тому сенсі, що не було б територіальною суперечкою, якби Сполучені Штати вирішили... вторгнутися в Канаду або захопити Багамські острови. Тільки тому, що хтось претендує на щось, не означає, що це йому належить”.


Ліндсі Грем, сенатор від Південної Кароліни: “Казати, що війна в Україні неважлива, це те саме, що “воєнні злочини не мають значення”. путін напевне забажає піти далі України, і якщо ви цього не усвідомлюєте, то просто не чуєте, що він каже”.


Майк Крапо, від Айдахо, працює в Комітеті з фінансових питань: “Я переконаний, що США повинні підтримувати Україну коштами й робити це надалі“.


Нікі Гейлі, колишня представниця США в ООН: “Протистояти росії разом з Україною – це життєво важливо для нас. Америці набагато краще, щоб перемогла Україна, ніж росія, включно з уникненням ширшої війни. Якщо росія виграє, нема підстав вважати, що вона зупиниться на Україні. І якщо це станеться, то її найближчі союзники Китай та Іран стануть ще більш агресивними”.


Чому взагалі Трамп і ДеСантіс заговорили про Україну в контексті “зради”? Перш за все, намагання показати середнього пальця опонентам, “демократам”. Їхні корупційні оборудки з декларованою допомогою Україні вже набили оскомину платникам податків і є предметом розслідувань, ініційованих республіканцями.


Тут і ленд ліз, давно підписаний, але який ніколи не запрацює, і ціла низка відверто лівих статтей кошторису. Їх записують в “українську підтримку”, хоч до неї жодного відношення не мають. Як-от захист пакистанських трансгендерів, голодних дітей в африканських країнах чи переїзд назад до Києва евакуйованого, було, посольства США – ні багато, ні мало, за “всього” 123 млн. доларів. Йдеться, наголошую, не про зброю, а саме про кошти, і не завжди цільове, делікатно кажучи, їхнє використання. Воно давно стало брендом адміністрації Байдена.


Їй же єзуїтськи вдалося нав’язати республіканцям свій наратив – руками історично продемократського Pew Research Center, Центру Досліджень Пю, який позиціонує себе незалежною від політичних впливів організацією. Попри те, що її засновник, John Templeton Foundation, Фундація Джона Темплтона, максимально сприяла фінансовим вливанням кампанії Байдена (https://www.opensecrets.org/.../john-templeton.../summary...).


Випадковий збіг, звичайно, але ДеСантіс, правник за фахом, є випускником Гарварда, ще однієї кузні діячів лівого фронту, вони ж “демократи” США. В офіційній же біографії юриста-ветерана-десантника і губернатора Флориди не бракує білих плям. Як-от, в чому саме полягали його обов’язки адміністративного офіцера в пенітенціарних закладах (для терористів) у Затоці Гуантанамо (https://floridaphoenix.com/ ). Ці тюрми, як відомо, "славетні" застосуваннями тортур до в'язнів, але ДеСантіс заперечує, що бодай колись бачив такі випадки в свою бутність у Гуантанамо.

Але ближче до сьогодення: Центр Пю оприлюднив результати свіжого опитування, згідно з ним 40% виборців-республіканців та схильних до них незалежних переконані, що "США надають занадто багато допомоги Україні". Минулого року таких “переконаних” було всього 9%.


Отже, чинний кандидат Трамп і майбутній ДеСантіс озвучили сентимент своїх прихильників. Не надто перейнявшись, що поширили вигідні “демократам” ідеї. Відтак ліберальні ЗМІ по обидва береги океану не залишили на Донові і Ронові сухої нитки.


Зате соратники Джо і Ко – надалі білі та пухнасті. В очах українців та їхніх симпатиків у США – чи не єдині рятівники України. Що так не є від слова “ніяк” і за рятівним іміджем – вміла медійна маніпуляція, загал, як зазвичай, копирсатись не хоче.


Так само небезпечно байдуже, як виглядає, до перебігу президентської кампанії в США й українській владі. Принаймні, наше МЗС вперто продовжує складати всі яйця до одного кошика, демократівського. Хоч налагоджувати мости з лідерами республіканського політикуму треба було ще позавчора.


Коментар з приводу Віктора Вовка, віце-президента в Української асоціації Римського клубу, раніше – заступника голови Комітету у закордонних справах у Верховній Раді України :


– Вже тривало відслідковую і застерігаю щодо прокремлівського піднесення правого ізоляціонізму серед республіканців США, які раніше складали лише незначну групу.


Останнім часом кремль кинув величезні зусилля на активізацію підривної, зокрема, агентурної, роботи з американськими крайніми правими для просування своїх наративів руками агентури. Невелика від початку за чисельністю і донедавна реальним впливом, але досить галаслива групка продажної московської агентури (Карлсон Такер, Тулсі Габбард, Джон Мершаймер і т.п.), а також “корисних ідіотів” (Дональд Трамп молодший, Меджорі Тейлор Грін та ін.) не представляли не лише більшості республіканців США, але навіть більшості “трампістів” (MAGA).


Тим часом, поступово розмивали підтримку українців серед широкої маси республіканських виборців. За рік відбулося зменшення підтримки України з 80% до 50% серед республіканського електорату. На це, на жаль, почали реагувати і Трамп, і його головний конкурент ДеСантіс. Зараз Трамп з ДеСантісом потрапляють до пастки ізоляціонізму і сповзають на сприятливі для кремля позиції. В цьому є і значна "заслуга" Байдена із Зеленським, які дефакто руйнують двопартійний консенсус на підтримку України і загaняють усе більшу частину республіканців у цю антиукраїнську нішу.


Головна цінність для нас у США – двопартійний консенсус щодо підтримки Украіни. Усе інше є похідним. Зараз двопартійна підтримка під загрозою, це може стати критичним для нашого виживання.


Наша перемога надто залежить від обсягів, змісту, темпів зовнішньої допомоги, передусім, від США. Ми значною мірою є заручниками позиції США і, відповідно, внутрішніх розкладів всередині Америки. Цей складний виклик також вимагає правильної, стратегічно дуже виваженої політики влади України щодо обох політичних сил в США – демократів і республіканців. Тому тут компетентність, професіоналізм і вірне стратегічне бачення є життєво важливими. Поки нашій владі цього, на жаль, засадничо бракує.




Лодмила Пустельник, Global Village Home



0 comments

Comments


bottom of page