top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Україна могла повернути ядерний статус ще сім років тому


В грудні 2016 року як діючий тоді нардеп я розробив і з колегами зареєстрував законопроєкт щодо скасування без'ядерного статусу України і поновлення права на ядерну зброю на підставі невиконання ядерними державами-гарантами Будапештського меморандуму про безпекові гарантії України.

  

Далі наводжу юридичне і міжнародно-правове обґрунтування законопроєкту, який так і не був розглянутий у Верховній Раді Украіни:

 

Пояснення до проєкту Закону України “Про визнання таким, що втратив чинність Закону України “Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року”, та поновлення прав України щодо ядерної зброї”. Прийняття цього Закону обумовлене необхідністю реагування з боку парламенту України як представницького органу Українського народу на:

 

1. Факт грубого порушення своїх зобов'язань за Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року (Будапештським меморандумом) з боку ядерної держави – росії.

 

2. Неможливість передбачених Будапештським меморандумом негайних дій з боку Ради Безпеки ООН через право вето росії.

 

3. Невиконання у своїх практичних діях іншими державами-гарантами – США та Великобританією – своїх зобов'язань за Будапештським меморандумом, в тому числі щодо надання адекватної допомоги Україні як державі, яка відмовилася від ядерної зброї, що перебувала в її власності.

 

Закон України “Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року” № 248/94-ВР від 16 листопада 1994 року набрав чинності саме у зв'язку з підписанням Будапештського меморандуму як відповідного міжнародно-правового документа. Він надавав Україні ядерними державами – Росією, США та Великобританією – гарантії безпеки, і який був передбачений в п. 6 застереженням у зазначеному Законі як умова набрання чинності цим Законом.

 

Право держави робити застереження закріплено у ст. 19-23 Віденської конвенції про право міжнародних договорів. Саме цим правом скористалася Україна при приєднанні до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року, зробивши застереження у відповідному законі України від 16 листопада 1994 р. про приєднання до Договору.

 

Тож грубе порушення своїх зобов'язань за Будапештським меморандумом ядерною державою росією та невиконання у своїх практичних діях іншими державами-гарантами – США та Великобританією – своїх зобов'язань за Будапештським меморандумом, тобто недієвість цього меморандуму як належного міжнародно-правового документа відповідного п. 6 застережень до зазначеного Договору, дає можливість Україні прийняти рішення про втрату чинності Закону України “Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року”.

 

Крім того, п. 1 та п. 2 застережень до зазначеного Договору говорять, що “положення Договору не охоплюють повною мірою унікальної ситуації, що склалася внаслідок розпаду ядерної держави – союзу рср, та про те, що “Україна є власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР”.

 

Це дає можливість Україні, вийшовши з Договору, поновити свої права щодо ядерної зброї в обсягах, що діяли до набрання чинності відповідним законом про приєднання до Договору.


Також, п. 4 застережень до зазначеного Договору дає право Україні заявити, що використання сили проти територіальної цілісності та політичної незалежності України з боку ядерної держави росії, так само, як і застосування економічного тиску з боку росії, спрямовані на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядаються Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси.

 

Це також дозволяє Україні поновити її права щодо ядерної зброї.

 

Крім того, недієвість Будапештського меморандуму щодо безпекових гарантій Україні, яка добровільно відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу та набула статус без'ядерної держави, підриває увесь глобальний режим нерозповсюдження ядерної зброї та спонукає вразливі до зовнішніх загроз держави до розгляду ядерної зброї як легітимного засобу стримування.

 

Прийняття Закону поновить права України щодо ядерної зброї як легітимного засобу стримування зовнішнього агресора.

 

Внесений Проект Закону також передбачає доручення Міністерству закордонних справ України повідомити ядерні держави, ООН та міжнародне співтовариство про зміст та міжнародно-правові наслідки прийняття цього Закону.

 

Своєю чергою, це спонукатиме міжнародних партнерів України максимально серйозно поставитися до нинішньої ситуації зі збройною агресією росії та надати всебічну широкомасштабну допомогу Україні згідно наданих їй міжнародно-правових безпекових гарантій.


Сьогодні громадська думка в Україні суттєво змінилася на користь того, що я пропонував ще в 2016 р. Але тоді це був голос волаючого в пустелі - млява реакція лише окремих західних журналістів, зокрема, з Японії. І все.


На жаль, наша влада повністю проігнорувала цю політику - правову, зовнішньополітичну й дипломатичну можливість (інструментарій). І заблокувала розгляд законопроєкту в Раді. Я вбачав потенційний розгляж цього документа в парламенті як інструмент тиску на Захід. Навіть, якщо бодай ухвалити цей закон, то це лише поновлення нашого формального ПРАВА на ядерну зброю, а не реальні практичні дії в цьому напрямку.


Водночас це був би вкрай неприємний міжнародно-правовий прецедент для Заходу, небезпека якого мала б спонукати США і Захід до активної адекватної допомоги Україні ще до повномастабного вторгнення Орди. І, можливо, стримала б путіна від початку великої війни. Нинішня влада в цьому відношенні, вочевидь, не відрізняється від попередньої.



Віктор Вовк, віце-президент в Українська асоціація Римського клубу




0 comments

Recent Posts

See All
bottom of page