top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Хто вірить y перемогу, крім Зеленського? – Стаття в журналі TIME



За крок до зливу Києва, громадська думка на Заході вже готова. Переклад обговорюваної публікації “Ніхто не вірить в перемогу України, як я” (скорочено) та коментар з приводу Віктора Вовка, віце-президента в Української асоціації Римського клубу.



Три Зе – злий, знесилений, зраджений


Володимир Зеленський запізнювався. Запрошення на його виступ у Національному архіві у Вашингтоні надійшло кільком сотням гостей, включно з лідерами Конгресу та високопосадовцями адміністрації Байдена. Виступ мав надихнути США на підтримку боротьби з росією. Але сталося не як планувалося.


Того дня зустрічі Зеленського в Білому домі та Пентагоні затримали його більш, ніж на годину, він виглядав відстороненим і схвильованим. Покладався на свою дружину, першу леді Олену Зеленську, щоб донести послання стійкості на сцені поруч із ним. Тоді як його власний виступ був невдалим, наче він хотів покінчити з цим. Роздаючи медалі після виступу, закликав організатора поквапитися.


Причиною, як пізніше сказав, було виснаження не лише через вимоги до керівництва під час війни, але й нагальна потреба переконати союзників, що лише з їхньою допомогою Україна може перемогти. “Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я. Ніхто”, – сказав Зеленський в інтерв’ю TIME після своєї поїздки. "Вселяти цю віру своїм союзникам “забирає всю вашу силу”.


Стає тільки важче. Суспільна підтримка допомоги Україні в США зменшується, і візит Зеленського не допоміг. Згідно з опитуванням Reuters, близько 41% американців хочуть, щоб Конгрес надав Києву більше зброї, порівняно з 65% у червні, коли Україна почала великий контрнаступ. З початком війни в Ізраїлі бодай втримати увагу світу до Україні стало серйозною проблемою.


У перший день після Вашингтона у Києві я запитав одного з його оточення, як почувається президент. Відповідь без секунди вагань: “Злий”.


Звичне сяйво його оптимізму, здатність оживити зустріч у воєнній кімнаті навіть трохи непристойним жартом — нічого з цього не збереглося. Один із давніх членів його команди каже, що найбільше Зеленський почувається зрадженим західними союзниками. Вони залишили його без засобів, щоб виграти війну, лише засоби, щоб виживати.



“Ми не рухаємося вперед”


Його віра в остаточну перемогу України над росією закристалізувалася настільки, що турбує навіть деяких його радників. Це межує з месіанським. “Він обманює себе”, — розчаровано каже мені один із його найближчих помічників. “У нас нема варіантів. Ми не виграємо. Але спробуй йому це сказати”.


Деякі з його помічників кажуть, що впертість Зеленського зашкодила зусиллям їхньої команди розробити нову стратегію. Поки вони обговорювали майбутнє війни, одне питання залишалося табу: можливість домовитися про мирну угоду з росіянами. Судячи з останніх опитувань, більшість українців відмовилися б від такого кроку, надто, якби він передбачає втрату будь-якої окупованої території.


Зеленський залишається категорично проти навіть тимчасового перемирення. “Для нас це означало б залишити цю рану відкритою для майбутніх поколінь”.


Наприкінці минулого року під час попереднього візиту до Вашингтона Зеленського зустріли як героя. Дивлячись на його виступ з балкона, я нарахував 13 стоячих овацій, потім перестав рахувати.



Цього разу атмосфера змінилася. Допомога Україні стала каменем спотикання в дискусії про федеральний бюджет. Лідери Конгресу відмовили Зеленському виступити з публічною промовою на Капітолійському пагорбі. Його помічники намагалися організувати для нього особисту появу на Fox News та інтерв’ю з Опрою Вінфрі. Жодне не вдалося.


Натомість 21 вересня Зеленський приватно зустрівся з тодішнім спікером Палати представників Кевіном Маккарті, де законодавці зібралися за зачиненими дверима. Більшість звичайних критиків Зеленського на засіданні мовчали; Сенатор Тед Круз запізнився більше, ніж на 20 хвилин. “Мене прямо запитали: якщо не надамо вам допомогу, що станеться?” – згадує Зеленський. “Що станеться – ми програємо”.

Виступ Зеленського справив гвраження на деяких із присутніх. Ангус Кінг, незалежний сенатор від штату Мен, згадав, як український лідер сказав своїй аудиторії: “Ви даєте гроші. Ми віддаємо своє життя”. Але цього було замало. Десять днів по тому Конгрес ухвалив законопроєкт про тимчасове запобігання закриттю уряду. У ньому не було жодної допомоги Україні.


Коли Зеленський повернувся до Києва, почався холод ранньої осені. Троє високопоставлених чиновників сказали мені, що відключення електроенергії цієї зими будуть більш серйозними, і реакція громадськості в Україні не буде такою поблажливою. “Минулого року люди звинувачували росіян”, — каже один із них. “Цього разу вони звинуватять нас, що недостатньо підготувалися”.


Холод також ускладнить наступ військових, заблокувавши лінію фронту, принаймні, до весни. Але Зеленський відмовився з цим погодитися. “Заморозити війну для мене означає її програш”, – каже він.


“Ми не рухаємося вперед”, — каже, натомість, один із близьких помічників Зеленського. Деякі командири на передовій, продовжує він, почали відмовлятися від наказів про наступ, навіть якщо вони надходять безпосередньо з офісу президента. “Вони просто хочуть сидіти в окопах і тримати оборону”, — каже він. “Але ми не можемо виграти війну таким чином”.



“Чиновники крадуть, ніби завтра не буде”


Коли я озвучив ці претензії старшому військовому офіцеру, він сказав, що деякі командири не мають іншого вибору. На початку жовтня, за його словами, політичне керівництво в Києві вимагало проведення операції з “відвоювання” Горлівки, стратегічного форпосту на сході України, який росіяни утримували і запекло захищали майже десять років. Відповідь повернулася у вигляді запитання: “Чим?”. У них нема ні людей, ні зброї”, — каже офіцер.


Один із близьких помічників Зеленського сказав мені, що навіть якщо США та їхні союзники нададуть всю зброю, яку вони обіцяли, “у нас не буде людей, щоб її використати”.


Зараз набір до ЗСУ значно зменшився. У міру того, як по всій країні активізувався призов на військову службу, у соціальних мережах поширюються історії, як витягують чоловіків з поїздів і автобусів і відправляють їх на фронт. Ті, у кого є кошти, іноді дають хабарі, щоб звільнитися зі служби.


В останні місяці питання корупції погіршило відносини Зеленського з багатьма його союзниками. Напередодні візиту до Вашингтона Білий дім підготував для українців список антикорупційних реформ. Один із помічників сказав мені, що ці пропозиції спрямовані на саму верхівку державної ієрархії. “Це не були пропозиції”, — каже інший радник президента. “Це були умови”.



Коли новини про скандали поширювалися, президент дав суворий наказ своїм співробітникам уникати найменшого відчуття самозбагачення. “Не купуйте нічого. Не беріть відпустки. Просто сидіть за своїм столом, мовчіть і працюйте”, – характеризує ці директиви один із співробітників.


Середня зарплата в офісі президента, за їхніми словами, становить близько 1000 доларів на місяць, або близько 1500 доларів для високопосадовців, що набагато менше, ніж вони могли б заробляти в приватному секторі. “Ми спимо в кімнатах 2 на 3 метри”, — розміром з тюремну камеру, — каже глава президентської адміністрації Андрій Єрмак, маючи на увазі бункер, який Зеленський і кілька його довірених осіб називали своїм домом від початку вторгнення. “Ми тут не живемо розкішним життям”.

Я припускав, мабуть, наївно, що чиновники в Україні двічі подумають, перш ніж брати хабара чи привласнювати собі державні кошти. Але коли я сказав про це головному раднику президента на початку жовтня, він попросив мене вимкнути аудіозапис, щоб він міг говорити вільніше. “Саймоне, ти помиляєшся. Люди крадуть, наче завтра не буде”.


Навіть звільнення міністра оборони не змусило чиновників “відчути жодного страху”.


Коли я запитав Зеленського про проблему, він визнав її серйозність і загрозу, яку вона становить для морального стану України та її відносин з іноземними партнерами. Oскільки корупція дає їм привід припинити фінансову підтримку. “Але це неправильно, щоб вони, висуваючи ці звинувачення, прикривали [таким чином] свою неспроможність допомогти Україні”.


У серпні Bihus.info опублікував кричущий звіт про головного радника Зеленського з економічної та енергетичної політики Ростислава Шурму. Шурма, колишній керівник енергетичної галузі, має брата, який є співвласником двох компаній сонячної енергетики з електростанціями на півдні України. Навіть після того, як росіяни окупували цю частину країни, відрізавши її від української енергомережі, компанії продовжували отримувати державні платежі за вироблену електроенергію.

НАБУ відреагувало на публікацію, відкривши провадження щодо розтрати Шурми та його брата. Але Зеленський не відсторонив свого радника. Натомість наприкінці вересня Шурма приєднався до президентської делегації у Вашингтоні, де я бачив, як він радо вітався з високопоставленими законодавцями та чиновниками з адміністрації Байдена.


Незабаром після його повернення до Києва я відвідав Шурму в його кабінеті на другому поверсі президентської адміністрації. Шурма сказав мені, що звинувачення проти нього є частиною політичної атаки, оплаченої одним із внутрішніх ворогів Зеленського. “Було кинуто лайно”, — каже він, розгладжуючи перед накрохмаленої білої сорочки. “А тепер ми повинні пояснити, що ми чисті”. Здавалося, його не турбувало те, що його брат є головним гравцем у галузі, якою керує Шурма. Навпаки, він витратив майже півгодини, намагаючись переконати мене в ”золотій лихоманці”, яку чекає відновлювана енергетика після війни.


Я припустив, що Шурмі було б розумніше відійти, поки він перебуває під слідством за розтрату, або принаймні відсидіти поїздку Зеленського до Вашингтона. Він знизав плечима. “Якщо ми це зробимо, завтра всі в команді стануть мішенню”.


Через кілька днів президент Байден спробував вийти з глухого кута, який побачив Зеленський на Капітолійському пагорбі. Замість того, щоб попросити Конгрес проголосувати за інший окремий пакет допомоги Україні, Байден об’єднав його з іншими пріоритетами, зокрема підтримкою Ізраїлю та безпеки кордону США та Мексики. Пакет коштуватиме 105 мільярдів доларів, з них 61 мільярд для України. (Новообраний спікер Сенату Майкл Джонсон вже повідомив, що пакет для України голосуватимуть окремо, а не разом з Ізраїлем, і другим, не першим – ред.).


Але це також було визнанням того, що сама по собі допомога Україні більше не має великих шансів у Вашингтоні. Коли я запитав про це Зеленського, він визнав, що опозиція республіканської партії зв’язала руки Байдена. За його словами, Білий дім залишається відданим допомозі Україні. Але суперечки про спільні цінності більше не впливають на американських політиків чи людей, які їх обирають.


На початку російського вторгнення місія Зеленського полягала в тому, щоб зберегти симпатії людства. Тепер його завдання ускладнилося.


Зіткнувшись з альтернативою або заморозити війну, або програти її, Зеленський не бачить іншого виходу, окрім як продовжувати воювати і взимку, й далі. “Я не думаю, що Україна може дозволити собі втомитися від війни”, – каже він. “Навіть якщо хтось втомлюється всередині, багато з нас не визнають цього”. Президент найменше [це визнає].


https://time.com/6329188/ukraine-volodymyr-zelensky-interview/?fbclid=IwAR2BEXMhiwQBsXjkRMLheSHyeqB1acKyiRikVudP3ggOOpapK3EneW2uSx0


Саймон Шустер, журнал TIME



Коментар Віктора Вовка, віце-президента в Української асоціації Римського клубу, раніше – заступника голови Комітету у закордонних справах у Верховній Раді України:


Cтаття в TIME чергове публічне свідчення того, що в США вже готуються до “злиття” України Зеленського, і того, що він “загрався на сцені”, егоїстично нічого не зрозумів. Україна йому насправді не болить, він і далі не мобілізує націю на війну за виживання, а чіпляється за особисту владу у комфортному для себе оточенні. А глибока асоційованість Украіни в США і світі з особою Зеленського в умовах екзистенційного виклику і вітчизняної війни це наша величезна трагедія.


Крім того, я постійно наголошую шанс на перезавантаження на користь України ситуації на Заході, особливо у США, ми отримаємо лише після кардинальних змін всередині України. Якщо мобілізуємо країну як Великобританія Черчиля після травня 1940 року. Чи здатний Зеленський на таку трансформацію з симулякра Черчилля на справжнього "лідера нації" рівня Черчилля це велике питання. І воно є дуже сумнівним.


Global Village Home


Фото: https://time.com

1 comment
bottom of page