top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Їхав автобус "без Струсів"...


Як парость виноградної лози, плекайте діалекти.


"– То ви, прошу пана, без Струсів* їдете, чи нє?

– Шо?! Вам яке діло до того?


– Як їке? Мушу знати! Бо мені дуже тра.


– Панунцю, вам то не пасує... Я, знайте, тоже не молодий, і жінку вдома маю.


– Слухайте, вам шо – сказати жєлуєте? При чому тутка ваша жінка?


– При тому, шо ви тако, без встиду, за мої майтки питаєте.


– Йой, чоловіче! Звар’ювалис-те? Та хоч з десіть пар си вберіт, я би жодні з вас не здоймала! Їно таке придумати, матка Боска... Мені треба на Струсів, чуєте, чи нє? Ваш автобус туда їде, чи нє?


– Шляк би то трафив! То по-людски не можете сказати? "Через", а не "без"?


– А я вас шо, по-китайски питаю? В нас всі кажут "без". "Без город перейти", "без паркан перелізти", "без вікно тікати". Теперка хочу знати – їдете без Струсів, чи нє? Кіко буде за білєт?


– Їду, їду... Сідайте вже. За білєт, як поїдем, буду зо всіх здоймав перед дорогов.


– Дивіт-но си, аби лишнє з людий не здоймали. Бо з тов нашов владов всі будем скоро в самих майтках ходили. Маю пенсіонне посвіченнє. Помагайте туво торбу двигнути".


Це я до того, що українці, хоч і говорять однією мовою, як ніхто інші вміють капітально не розумітися. Надто, якщо комусь дуже треба, щоб не розумілися. (З біса набридла та гидотна епопея! І кінця краю їй не видно...). Зате, коли є спільний інтерес, бодай мінімальний, як в описаному випадку – порозуміння знаходиться. Тому, попри все, зберігаю оптимізм.


*Струсів - село Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Автобус вирушав з Чорткова цієї ж області.



Людмила Пустельник, Global Village Home




0 comments

Comments


bottom of page