"Ненавиджу їхню "загадочну" душу..."

Ненавиджу молохи вань іванових,
 "[У] родіну скрєп»" – світу анус і зад,
 Його дефекацію бомбами знову
 І фарш для війни з вузькооких zайд.

Ненавиджу рило лаптьожного хама,
 Коняки сумної з трибуни ООНів.
 Мабуть, вертухай гвалтував його маму?...
 Бо ядерним трахом грозить з мікрофонів.

Ненавиджу щі, балалайки, частушкі,
 "Онєгін"-роман, щоб герой – "Ідіот",
 "Што дєлать?", совість запивши "чєкушкой",
 "Культуру" сусідів – п’яний хоровод.

Ненавиджу рабство їх жлобськи посконноє,
 Кабацьких пісень засмерділий шансон,
 Балети, "Большой", різне-інше ісконноє.
 Ціна йому нині – дірявий ***ндон.

Ненавиджу їхню "загадочну" душу,
 Сутність якої – підлота і страх.
 Настільки ж "тендітна" в дуняші туша!
 Чи «гордість» нікчеми, чи «велич» мурах.

Ненавиджу баб, як худоби, покору,
 І шмарклі на тему "бєрьозкі-ромашкі".
 Ліричність на рачки вже стала потворно;
 Готова смоктати продажною машкой.

Ненавиджу люто «язик» їх "прікольний":
 Усі ті "чаво?", "ну, і чьо?", "понарошку".
 Ніби, як борщ матюкнути – "свєкольнік",
 Або навіть гірше – блювоти "окрошкой".

Ненавиджу кремль, арбат і чукотку,
 коломну, чєлябінск і нижні тагіли.
 Між ноги вам пітєр, хабаровськ – у глотку
 Ви – виразка людства і зомбо-дебіли.

За те, що мій край доброти і любові
 Ненависті вчили ви страшно і швидко,
 Ненавиджу вас я у кожному слові.
 Скоти і мутанти – горіть же довіку!

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: https://lz.lv/ (художник - Вася Ложкін)