Ненавиджу молохи вань іванових, "[У] родіну скрєп»" – світу анус і зад, Його дефекацію бомбами знову І фарш для війни з вузькооких zайд.
Ненавиджу рило лаптьожного хама, Коняки сумної з трибуни ООНів. Мабуть, вертухай гвалтував його маму?... Бо ядерним трахом грозить з мікрофонів.
Ненавиджу щі, балалайки, частушкі, "Онєгін"-роман, щоб герой – "Ідіот", "Што дєлать?", совість запивши "чєкушкой", "Культуру" сусідів – п’яний хоровод.
Ненавиджу рабство їх жлобськи посконноє, Кабацьких пісень засмерділий шансон, Балети, "Большой", різне-інше ісконноє. Ціна йому нині – дірявий ***ндон.
Ненавиджу їхню "загадочну" душу, Сутність якої – підлота і страх. Настільки ж "тендітна" в дуняші туша! Чи «гордість» нікчеми, чи «велич» мурах.
Ненавиджу баб, як худоби, покору, І шмарклі на тему "бєрьозкі-ромашкі". Ліричність на рачки вже стала потворно; Готова смоктати продажною машкой.
Ненавиджу люто «язик» їх "прікольний": Усі ті "чаво?", "ну, і чьо?", "понарошку". Ніби, як борщ матюкнути – "свєкольнік", Або навіть гірше – блювоти "окрошкой".
Ненавиджу кремль, арбат і чукотку, коломну, чєлябінск і нижні тагіли. Між ноги вам пітєр, хабаровськ – у глотку Ви – виразка людства і зомбо-дебіли.
За те, що мій край доброти і любові Ненависті вчили ви страшно і швидко, Ненавиджу вас я у кожному слові. Скоти і мутанти – горіть же довіку!
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://lz.lv/ (художник - Вася Ложкін)
