Загибель Валерії

Два місяці перед тим були: публічне звернення військової про те, як в частині її намагалися згвалтувати; розголос; втручання правозахисників; повідомлення постраждалої, що "все нормально", і "жодного тиску" на неї нема.

13 жовтня повідомили, що Валерія Степанова загинула "під час виконання бойового завдання". Сиротами залишилися двоє дітей.

Колишня військова і правозахисниця Олена Липовенко намагалася допомогти Валерії. На своїй Фейсбук-сторінці написала, що армійська система зламала молоду жінку, яка наважилася голосно заявити про "позастатутні стосунки". Олена детально розповіла про спілкування із Степановою; переконана, що її залякували і змушували відмовитися від попередніх свідчень.

Про все за порядком.

В середині серпня ц.р. Валерія (псевдо Демон), пілот FPV та кулеметник вогневої групи ДФТГ в минулому, оприлюднила допис, що одразу ж завірусився: "Наразі я СЗЧ! І ось чому:

Під час мого другого чергування все командування в сусідній кімнаті пило алкоголь. Нам треба працювати, бо напружена ситуація, позиції не виходять на зв'язок. А комбат, замкомбата по одному запрошують до себе в кімнату і споюють. Дійшла черга до мене. Я відмовляюсь, я не п'ю! На що відповідь отримую "значить, будемо заливати". Вимикають світло, зачиняють кімнату, тримають мене, намагаються хапати. Я намагаюсь вирватись, втекти. Мені просто тупо пощастило, що вони вирубались.

Пізніше дізнаюся їхню версію тієї ночі: "Вона набухалась, ми її виї****, вона шлю**". Як вони не намагались, але жодної краплі алкоголю я тоді не пила. Я повністю відмовляюсь заступати на чергування, навіть під прицілом!

Нарешті потрапляю на позицію, пілотом. Здається, я досягла своєї мети, я на позиції, я літаю. Просто з позиції мене забирають, кажуть збирати речі за декілька годин, ти їдеш, переведена в інший бат. Чому? Бо не мовчала!!!!

Потрапляю, куди жінок категорично не беруть пілотами 😀. Не буду описувати безлад, комунікацію і ефективність бата. Просто скажу шо там почався пізд***. Просто на м'ясо, майже всіх. Мені кажуть "шукай куди, переводись". Я знайшла. Всі на словах погодили, мені виписали відношення, але... Але😀. Комбриг сказав, що не підпише! Не підписав.

І тут стається ситуація коли мене б'ють, душать при цьому насміхаючись. Принижуючи. Я багато чула в свою адресу: "ширинкові війська" , "пішла мужиків зводити, руйнувати сім'ї" !!! Я не сперечатимусь, таке дійсно є. Але я прийшла вносити свій внесок в оборону країни! Працювати!!! Наслідок: мене викрали, я СЗЧ".

Після цього допису Валерії на телефон надійшли погрози "розібратися" з нею, див. нижче:

Наступного дня, 22 серпня голова організації Всеукраїнський Інтеграційний Рух "ВІР в Україну" Олена Олійник написала, що "вище командування сил територіальної оборони ЗСУ дуже оперативно відреагувало на ситуацію і буде зʼясовувати всі обставини справи... Сподіваємося на справедливе розслідування та притягнення винних до відповідальності". Одночасно закликала інших жінок-військових "не дозволяти сорому і страху вас зупиняти".

На ситуацію звернули увагу радниця з гендерних питань ЗСУ/Генштабу Оксана Григор'єва та Олена Липовенко. Остання, керуючись Законом "Про звернення громадян", офіційно скерувала заяву про вчинення кримінального правопорушення до офісів Генпрокурора та президента, ГУНП м. Києва, ДБР, СБУ, міністерств оборони та внутрішніх справ, військового омбудсмена і ще низки інших державних органів.

Забігаючи наперед - з перелічених відреагували декілька, формальними відписками. ДБР відповіло, що "викладені відомості не містять обгрунтованих даних, які вказували б на наявність кримінального правопорушення".

У вересні справа В. Степанової набула нової інтриги. Жінка раптом повідомила Олену, що О. Григор'єва промовчала у відповідь звернення Валерії про пережите. Олена обурилася з приводу в соцмережі. Пізніше, щоправда, з'ясувалося: до радниці з гендерних питань ЗСУ Валерія насправді не писала, Олені ж сказала протилежне. Та відтак перед Оксаною вибачилася.

(Обидві, пп. Григор'єва та Липовенко, вже перетиналися в 2022му, перша допомагала другій рятуватися від переслідувань, коли зазнала сексуальних домагань у війську. Липовенко нині перебуває за кордоном. Через її антикорупційну та правозахисну діяльність на Батьківщині виникла загроза життю Олени).

Тим часом, 7 вересня Валерія подякувала усім небайдужим за підтримку і тут же заявила, що "цією історією вже намагається скористатися російське іпсо — спотворюють факти, перекручують інформацію та поширюють неправду.

Тому хочу чітко зазначити: 118-та ОБрТРО офіційно й оперативно відреагувала на ситуацію. Наразі проводяться відповідні розслідування. На мене жодного тиску не чиниться, ми співпрацюємо, і я вдячна за це... Також прошу: відтепер будь-яка інформація щодо моєї ситуації має поширюватися лише за моїм погодженням та з моєї згоди! Не дамо маніпуляціям та російському іпсо спотворювати правду. Бережімо єдність і довіру одне до одного".

Олена Липовенко не повірила в щирість заклику до "єдності" військової з частиною, де її кривдили:

Валерія, натомість, звинуватила Олену в "надмірному втручанні" і видалила з Фейсбук-друзів; на прохання відгукнутися не відповідала. Олена приватно писала Степановій, що їй краще "повністю вийти з правового поля армії, виїхати з дітьми за кордон під захист Директиви ЄС 2001/55/EC". Надала контакти адвокатів та інших людей, хто могли б допомогти з евакуацією. Та ба, Валерія вирішила залишатися в ЗСУ.

На початку цього тижня росіяни, як пишуть, обірвали її життя.

З допису Олени Липовенко: "Мені безмежно сумно, що все закінчилося такою трагедією. Але, як правозахисник, дивлюся на ситуацію крізь призму фактів і Закону. На жаль, Валерія Степанова категорично відмовилася від допомоги, захисту чесних організацій та виїзду в безпечну зону ЄС.

Обрала інший шлях — спробувала самостійно грати за правилами військової системи середньої ланки. Вона підписала спростування власних слів, назвавши допомогу тих, хто її підтримував, "російським іпсо". У своїх фінальних коментарях мені дослівно заявила: "Не треба нікуди мене витягувати... ніхто на КСП не вбивав і там не погрожували... у мене все нормально йшло, я контролювала процес".

Але армійська машина прагматична: щойно кулуарний контур луснув під тиском Процесуального Аудиту, її усунули з кабінетної посади і відправили на виконання реальних бойових завдань на фронт.

У тому й біль: у неї НЕ БУЛО безвиході. Держава та Закон України надали їй, як матері двох дітей, повний пакет фінансового та безпекового захисту, від якого вона відмовилася сама. У Валерії було законне право служити в тилу (ст. 23 Закону про мобілізацію). Навіть, якщо хотіла заробляти саме в армії, закон гарантував їй право служити виключно за місцем проживання. Мала повне юридичне право працювати в тиловому ТЦК чи штабі у рідному місті, отримувати стабільну зарплату і щовечора повертатися додому до дітей, без нічних чергувань та виїздів (за ст. 177 КЗпП України).

Але проміняла залізобетонні закони захисту материнства на ілюзію кабінетного "договірняка" з командуванням. Яке її, зрештою, і відправило на фронт під російський удар виключно через її особисте бажання. Тому, що матір можна кудись відправити лише за її згодою.

Ворожий дрон поставив крапку там, де мав панувати Закон. Усі кримінальні провадження та перевірки наразі закриті в автоматичному порядку за фактом смерті особи.

Я запекло проти мобілізації матерів та майбутніх матерів. Зброю до рук мають брати чоловіки, а жінка має тримати на руках дитину — бо саме в материнських долонях б'ється живе серце нашого завтра.

Я зробила для її порятунку все, що дозволяв Закон. Мені дуже шкода. Світла пам'ять солдату".

Facebook

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: Валерія Антонівна, Olena Lypovenko

Ще за темою: Скандал у 225му ОШБ