Скандал у 225му ОШБ

Сержанта Олександра Фельцана били, знущалися, тримали в "ямі". У родини раптом перервався з ним контакт. Військова та правозахисна активістка Олена Липовенко (Olena Lypovenko) повідомила про це громадськість у себе на Фейсбук-сторінці.

Відтак до неї звернулася дружина солдата з проханням прибрати всю інформацію з приводу. Бо чинять тиск командири чоловіка, жінка побоюється за його життя. Історія дуже позастатутних стосунків на всіх фронтах, не лише тому, що з рф.

Допис Олени у червні ц.р., з якого все почалося: "У лютому 2025го головний сержант Фельцан Олександр Володимирович (на фото - ред.), 1990 року народження, після служби у 54й бригаді був переведений до 225 окремого штурмового батальйону (ОШБ). Уже п'ять місяців родина військового б'є на сполох: зник з регулярного зв’язку, а свідчення його побратимів та короткі дзвінки свідчать про катування, психологічне й фізичне знущання з нього та інших бійців.

Як розповідає дружина Світлана, після переведення у 225й ОШБ, бійці перебували в N. районі Харківської області. Олександр служив у мінометному підрозділі. Згідно слів Світлани, дисципліна була надмірно жорстокою — хворих та здорових змушували виконувати по 600–1000 присідань, бігати до втрати свідомості, відтискатися. Телефони забирали, зв’язок з рідними дозволяли раз на тиждень, і той під наглядом командирів.

18 квітня 2025 року Олександр перестав виходити на контакт. Через два тижні дружина отримала коротке повідомлення з планшета чоловіка від його побратима: "Саша попал в неприятности, его забрали куда-то неизвестно".

Згодом інший побратим — Дмитро, відомий серед бійців як "Маракеша", повідомив, що Олександр протягом понад двох тижнів пролежав у "ямі", напівживий після побиття. У нього зламані ребра, пошкоджені органи дихання, втратив слух на одне вухо. Дмитра після розголосу також побили та відправили на передову, там його невдовзі поранили.

Дружина неодноразово отримувала дзвінки від чоловіка, під час яких чула, як йому наказують, що саме повинен казати. Одного разу Олександр заперечив факт побиття, хоч за кілька хвилин до того сам же це підтвердив із іншого номера. Очевидно, що над ним стояли під час дзвінка.

Як розповідають побратими сержанта, наразі близько 300 бійців утримують у закритому приміщенні під цілодобовим наглядом. Без зв’язку з родинами по два-три тижні. Телефони видають вибірково, розмови контролюються.

Чому мовчать командири та влада?

Родичі військовослужбовців 225 ОШБ неодноразово звертались один до одного, аби дізнатись більше. Ім’я одного з командирів — Геннадій. Також згадується офіцер Юрій Бабенко, який виходив на контакт, але після цього зв’язок з Олександром з’являвся лише на короткий час.

Наразі ні військова служба правопорядку, ні прокуратура, ні СБУ не коментують ситуацію. Звернення від родини Фельцана не подавались офіційно через побоювання за безпеку солдата — після кожної згадки про побиття він змушений був "заперечувати" все раніше сказане.

Чого вимагає родина? Негайного розслідування діяльності командування 225ої ОШБ. Проведення незалежної медичної експертизи стану здоров’я Олександра Фельцана та інших утримуваних бійців. Забезпечення права на вільне спілкування з родиною. Розслідування випадків катувань, знущань, незаконного позбавлення волі.

Тільки це не поодинокий випадок. Схожі свідчення надходять і від інших родин, чиї близькі служать у 225ої ОШБ. Проблема набуває системного характеру — і має бути негайно розслідувана. Родина Фельцана та інші родичі військовослужбовців не зупиняться, поки їхні близькі не будуть у безпеці.

P. S.: "Можу ще додати що його перевели до Сум, але коли з ями випустили, сиділи вони в закритому приміщенні під конвоєм. Коли чоловіка переводили в інше місце, він прийшов у машину і побачив що клунка з речами нема. Так само ноутбука, розкладного ліжка, ремонтних ключів - "почистили" повністю всю автівку. Забрали навіть труси ношені зі шкарпетками," - пише дружина.

P. P. S.: До мене звернулися й інші дружини, матері військовослужбовців 225го ОШБ. Історія вражає цинізмом. Жінки дізнаються правду, збирають факти. Зокрема, про утримання військових, які вижили. Наприклад, свої же командири їх закривають у підвалах та добивають - щоби позбутися свідків. Спочатку жінки не вірять. Потім отримують підтвердження з різних джерел.

Згодом правоохоронні органи та командири дізнаються, що жінки дізналися про звірства та катування вояків. І дорослі чоловіки в погонах, які мали б захищати цих жіночок, залякують їх настільки, що ті бояться вже і за власне життя. Тоді просто сидять мовчки.

Ось такий цинізм. Життя не цінується. А куди поділися справжні чоловіки? Хоч хтось залишився в живих? Чи всі вже на тому світі?

Замість того, щоб притягти до відповідальності командування, яке йде проти своїх підлеглих.Замість того, щоб захистити жінок, які знаходяться у безпорадному стані. П©кидьки боряться зі слабкими жінками та стають на сторону п©кидьків".

Через кілька днів відтак на телефон Олені надійшло повідомлення від Світлани Фельцан: "Після Вашого розголосу замполіт одразу ж викликав Сашка, і його кудись забрали. Почали примушувати, аби записав відео, що ніхто його не бив, не знущався, нічого не крали в нього. Він каже мені: "Тепер боюся, щоби на штурм не відправили". А на штурм, коли хлопців кидають, звідти ніхто не виходить живим".

Наступне повідомлення від Світлани було не менш тривожним: "Командування 225го попросило, щоби Ви прибрали той допис про мого чоловіка, інакше буде ж***а. Вони наче відео зробили, де він каже, що в нього все є і все гаразд. А попередню скаргу, якщо не приберуть, то він по****є на штурм. Все треба зробити протягом години".

Олена, натомість, нічого "прибирати" не стала. Розуміючи, що розголос є дієвим засобом захисту, також публічно звернулася до правоохоронців.

З Державного бюро розслідувань їй відповіли, що "не викладено об’єктивних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Державного бюро розслідувань, у зв’язку з чим на даний час відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З огляду на викладене, направляю для розгляду звернення Липовенко О.І. до Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України для організації розгляду".

Така ж формальна відписка надійшла і з прокуратури, в дусі "розглядаємо, повідомимо".

Про Олександра Фельцана наразі відомо, що живий. Чого не скажеш про захист прав військових та встановлення справедливості.

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: з архіву родини Фельцанів