Моя Конгоїно

Всі успішні країни успішні більш-менш однаково. Всі, де проект "держава" провалився, безнадійні по-своєму.

Конголезька потужність з українською місцями дуже перегукується, хоч і різні сестри по колоніальному нещастю. Африканське два в одному, Демократична Республіка Конго та Республіка Конго - наше майбутнє. Як Крим і Донбас - це Україна, всі знають, хоч і не зовсім українська.

Почнемо з часів давніших. На величезній території в Центральній Африці раніше було Королівство Конго. В ньому жили, не тужили, великі та дрібніші племена - зі своїми мовою та релігією. Всередині кожної були ще й власні місцеві боги. Авжеж, в єдності наша сила. Племена періодично захоплювали одне одного, практикували ритуальний канібалізм, багатоженство, жіноче обрізання та торгівлю людьми - між собою та європейцями.

В 1870х на Конго накинула оком корона. Не британська, але теж порядна сволота - король Бельгії Леопольд ІІ. Через свого представника на місці, чесного, аж гай шумів, англійського журналіста Генрі Стенлі, скупив за безцінь місцеві еліти. Скурвлені не гірше наддніпрянських, тільки наші дорожчі. Племінні вожді напідписували зі Стенлі 450 угод, і землі Конго, багаті корисними копалинами, стали приватною власністю Леопольда. Територія на майже мільйон квадратів, у милях, у 80 разів більша, ніж Бельгія. З щедрими покладами міді, урану, кобальту, нафти, алмазів - як таку не освоїти?

Світовій спільноті це продали як "боротьбу з ганебним явищем работоргівлі" та іншу демократизацію. Вартові її цінностей, європейські та уряд США, на Берлінській Конференції 1885го року визнали, що ні разу не суперечить міжнародному праву - коли чужа земля стає приватною власністю одного євромонарха. "Зате він прогресивні реформи проведе...". Люди, що там жили, й гадки не мали: їхню долю вирішено на покоління наперед, трагічно й страшно. На мапі, тим часом, з'явилася нова Вільна Держава Конго.

Ну, як "вільна" - відповідно до королівського указу, її жителі мали право щось продавати тільки представникам Бельгії. За копійки.

Сам Леопольд на землю своїх африканських володінь ніколи не ступав.

За чоловіками вже невдовзі полювали навчені людолови зі своїх - бо на виробництві каучука та в алмазних копальнях хронічно бракувало робсили. Платили або дуже мало, або нічого. Поки тягли гуртом одного, обурювалися: "Не хочеш, падло, аби твоя батьківщина багатіла?!".

Мобілізовані задля добра Конго-Неньки масово вмирали від нелюдських умов праці. Хто не здавав норму видобутку алмазів, тим відрізали руку. Кошики з кінцівками відправляли білому наглядачеві - аби знав, скільки нових захисни..., пардон, рабів треба наловити. Винних у вбивствах і тортурах ніхто не карав.

Всього тоді втратили життя від 8 до 15 млн. людей. Інформація про жахи в Конго просочилася назовні, але стовпи демократії, парламент Великої Британії та Конгрес США, не думали здіймати галас з приводу кричущих порушень прав людини. На те в світовій пресі квітла проплачена Леопольдом пропаганда - як чудово розвивається ще вчора суспільство дикунів. Оплот європейської цивілізації на африканському континенті й т.д.

Врешті, Заходу не те, щоби занадто стало смороду - вирішили злити Леопольда, бо дуже зажерся і мало ділився з партнерами. В 1908му Конго в нього забрали і передали під контроль урядові Бельгії. Королеві виплатили величезну грошову компенсацію з формулюванням "за жертовність у розбудові Конго". Бо потужний.

Допіру в 1960му в Конго проголосили державну незалежність. По суті, як і раніше, керованому кількома кланами-племенами. Обрали прем'єром соціаліста Патріса Лумумбу. Він загравав із Хрущовим, тому західні спецслужби Лумумбу вбили, руками куплених місцевих. Почалася громадянська війна. Врешті, країну очолив Мобуту Сесе Секо, босий неграмотний хлопака з джунглів. Але європартнери дали грошей і звання полковника.

Як на публіці виступав, то вуха в'яли, а крав так, ніби завтра не буде. Дуже любив нові дороги будувати, підряди роздавав друзям та родині.

Всього привласнив до 15 мільярдів доларів зовнішньої допомоги та державних коштів. Також прославився як військовий диктатор і власник коштовної нерухомості у Франції, Швейцарії, Італії та Бельгії. В себе вдома набудував "Династій", поки решта співгромадян животіли в хронічних злиднях.

Ні США, ні Франція, історичні партнери Конго, не думали усувати болєзного від влади - помер своєю смертю в 1997му. Хоч і в екзилі, в Марокко, після повстання земляків.

Зараз у Конго керує Фелікс Чікеседі. Ставленик Бельгії, обраний на посаду в 2019му, як ще один відомий вождь сучасності.

Чому два Конго, а не одне? Демократична Республіка Конго (ДРК) та Республіка Конго. Бо уламки різних колоній, перша - Бельгії, друга - Франції. Обидві всю історію нещадно доїли темношкірих братів.

ДРК упродовж 1997-2025 воювала з Руандою, та напала першою, залучила до війни сусідню Уганду. Війна припинилася за посередництва президента США Д. Трампа.

Творець успішних конголезьких реформ, бельгійська монархія, й сьогодні почувається непогано. Королівська родина коштує своїм платникам податків 1.5-2 млн. євро щороку. Отримують зарплату як короновані особи, є така професія. Займаються залаштунковою дипломатією, недарма постійно перетинаються з очільниками НАТО та ЄС. Великими друзями України, теж реформаторами.

Людмила Пустельник, Global Village Home

Малюнок: https://gemini.google.com/