Розвіддані США. І якщо без них
Чи можна замінити для України європейськими?
"Ні", - відповів Сhat GPT, бо непорівнювані показники кількісні та якісні. Перш за все, масштаб, бюджети і штат аналітиків. Плюс те, що в США успішно працює вже десятиріччями, в ЄС лише починають розробляти.
Вже не згадуючи, що США використовують від 300 до 500 військових та розвідувальних супутників, які забезпечують постійне оновлення знімків. Поки вся Європа, разом узята, володіє лише близько 15–20 такими апаратами.
Розвідувальне співтовариство США (ЦРУ, Агенція Нацезпеки (АНБ), Розвідувальне управління Міністерства оборони (РУМО)) також має потужні системи штучного інтелекту для обробки великих масивів даних (Big Data). Європа такими обсягами похвалитися не може навіть приблизно.
Частка ШІ-потужностей США - 70–75% загальносвітового обсягу GPU-кластерів. Сукупна країн ЄС - 5%. Китаю -11-15%. Решта світу - 5–7%. Гіперскейлери Microsoft, Amazon AWS, Google, Meta, Oracle, xAI - американські, вони ж контролюють 70% ринку хмар ЄС. Поки єврогравці, як-от OVHcloud чи Hetzner займають лише близько 15%.
У Європи практично відсутні супутникові системи космічного базування, які здатні миттєво фіксувати теплові спалахи від запусків балістичних ракет у глибині росії. В Америці для цього є система SBIRS, зараз поступово змінюється на нове покоління NG-OPIR. Російський аналог - система "ЄКС / Тундра". На сьогодні США та рф залишаються єдиними країнами, що володіють повноцінними супутниковими угрупованнями раннього виявлення пусків балістичних і гіперзвукових ракет.
Європейські країни, члени НАТО у питанні космічного раннього виявлення повністю покладаються на дані американських SBIRS. Щоправда, Франція у 2009 році запускала експериментальні мікросупутники SPIRALE для відпрацювання інфрачервоних датчиків, що фіксували б із космосу запуски ракет. Але далі демонстрації технологій справа не зрушилася, бойовою системою SPIRALE не стала.
Під егідою Європейського оборонного фонду (EDF) в ЄС розробляють єдину супутникову систему раннього спостереження та попередження ODIN'S EYE ("Око Одіна"). Яка, коли успішно пройде всі випробування, запрацює тільки в 2030 р. Та все одно не забезпечить глобального покриття, як це робить SBIRS, а лише європейського театру воєнних дій та підходів до нього. SBIRS працює з 2011го, обсяг інвестицій - 14–15 мільярдів доларів. В ODIN'S EYE, тим часом, вклали трохи більше 100 мільйонів євро. Співвідношення - 130 : 1 на користь США.
Сьогодні США володіють найбільшим у світі угрупованням військових та комерційних супутників радіолокаційної та оптико-електронної розвідки. Вони дозволяють бачити переміщення російської техніки, будівництво укріплень та підготовку до штурмів у будь-яку погоду та час доби.
Йдеться і про радіоелектронну розвідку (SIGINT). Американські літаки-розвідники (як-от RC-135) та безпілотники (RQ-4 Global Hawk), які постійно патрулюють повітряний простір над Чорним морем та країнами НАТО, перехоплюють зашифровані переговори російських військових і фіксують роботу радарів ППО. Європейці можуть покрити значну частину цих оперативних потреб України на тактичному та регіональному рівнях, але про повноцінне заміщення ними SIGINT нема мови.
США володіють десятками важких супутників радіоелектронної розвідки на геостаціонарній та низькій орбітах (серії Orion/Mentor, NROL тощо). Усі країни ЄС разом мають лише кілька подібних систем (головний європейський гравець — Франція зі своїм потрійним супутниковим комплексом CERES).
Частота оновлення даних (Revisit Rate) дуже відрізняється. Через малу кількість європейських супутників "вікно" між їхніми прольотами над лінією фронту або територією рф становить години. Тоді як угруповання США здатне вести майже безперервний моніторинг радіоефіру та роботу радарів.
Саме завдяки США стає можливим раннє попередження про ракетні удари: супутникові системи фіксують теплові спалахи під час запусків балістичних і крилатих ракет з території росії чи кораблів у морі. Ця інформація миттєво передається Україні, даючи Повітряним силам додаткові хвилини для приведення ППО в готовність, а цивільним — для переходу в укриття.
Та головна проблема ЄС — відсутність "єдиного центру". Якщо у США є єдине АНБ, яке збирає весь SIGINT в "один кулак" і передає координати для цілевказання за лічені хвилини, то в Європі ситуація інакша. Насамперед, через бюрократію та політичні обмеження, коли всі дані SIGINT у ЄС є національною власністю окремих держав (Франції, Німеччини, Швеції тощо). Вони не стікаються в єдине командування ЄС.
Тому для передачі розвідданих Україні європейським країнам часто потрібно проходити внутрішні процедури узгодження, що знижує оперативність для тактичних ударів (HIMARS, Scalp/Storm Shadow).
Що буде, якщо США повністю або частково обмежать передачу даних SIGINT?
Критичного "блек-ауту" не станеться, бо Європа зможе компенсувати розвіддані для стратегічного та оперативного планування. Як-от, передислокація сил рф, виявлення нових позицій ППО/РЕБ чи рух авіації.
Однак, неминуче виникне дефіцит на тактичному рівні. Бо скоротиться швидкість виявлення "цілей-одноденок" у реальному часі. Наприклад, оперативно виявити і вразити розгорнутий розрахунок БПЛА чи рухому РСЗВ за лічені хвилини без американського супутникового сегмента буде значно складніше. Якщо взагалі можливо.
А що, коли США припинять передачу даних повністю?
1. Одразу виникнуть "сліпі зони" на фронті. Українське командування бачитиме оперативну обстановку на меншу глибину, що збільшить ризик раптових флангових проривів ворога.
2. Падіння ефективності далекобійних ударів. Без точного супутникового підтвердження координат і оцінки пошкоджень у реальному часі удари по логістиці ворога стануть менш результативними.
3. Збільшення навантаження на ППО. Без раннього попередження з боку США перехоплювати комбіновані ракетно-дронові атаки стане набагато важче.
Насамкінець - американське розвідувальне співтовариство безперервно та системно розбудовувало партнерство з Україною ще з 2014 року. За понад 10 років ЦРУ вклало мільйони доларів у навчання українських офіцерів та побудову близько десятка секретних баз уздовж російського кордону. Програмне забезпечення, шифровані канали зв'язку та алгоритми обміну інформацією між Києвом та Вашингтоном налагоджені до автоматизму. Поки створення аналогічної за глибиною екосистеми з європейцями вимагає років.
Global Village Home
Comments