Точка зору американського громадянина з України про оприлюднений в ЗМІ "мирний план США щодо завершення війни".

Почитав я ті 28 пунктів. Чи подобається мені це? Ні й ще раз ні. Чи маю право зараз втручатися, наполягати, вмовляти? Ні, такого права в мене нема, але можу висловитися, як це бачу.

Я не "на нулі", не в Україні, не живу під гуддінням пролітаючих ракет. Це повинні вирішувати, хто "на нулі", хто залишилися в Українї, хто відчувають увесь той жах щохвилинно кожною своєю клітинкою. А не ті, хто сидять за межами країни і горлають "до кордонів 1991го, за будь-яку ціну, до останнього українця!".

Чи повинен Трамп досягати кращого плану для України? Мені, звісно, хотілося б. Але ні, не повинен від слова взагалі.

Після всіх років вилитого на нього лайна, брехні та всеукраїнської ненависті, він давно мав би забити на все, що стосується цієї війни. Та не відступав і робив усе, що для нього можливе. Тим більше, давно знаючи факти, навідміну від нас, скільки крала весь час укр. влада. Як збагатилися всі біля цієї годівниці, за наш, до речі [американський] рахунок. Тут нема про що навіть говорити. Неможливо нескінченно рятувати того, хто сам цього не бажає і продає сам усе й усіх. A ваша влада давно себе так показала, в цьому справді є експертом. Отже, й дії Трампа змінюються, і, як-то кажуть: "Вас же попереджували, не плюйте в криницю".

Чи довіряю недороZZії, що дотримається всіх пунктів? Ні й категорично ні, поки живий пацюк з усім своїм поганим виводком.

Чи довіряю українській стороні в даному питанні?

Теж ні. Їхні самопіднята до небес значущість і незрозуміла нікому особливість зіграли з ними ж кепський жарт. Всі ці гасла, гучні слова, псевдопатріотизм дуже багатьох - це їхній найбільший ворог. Менше кажіть, більше робіть, щоби вас оцінили.

Народ, який, переважно, не вміє самостійно мислити, розмірковувати, порівнювати факти. Який ведеться на пропаганду, йде на вибори за крупу, пляшку, курку. Або задля президента "щобм поіржати" - цей народ також не викликає моєї довіри щодо його адекватності.

Моя думка така. Поки НА ВСІХ РІВНЯХ життя в Україні, владі, народі не зрозуміють, що все взаємопов'язане. І що не можна абстрагуватися від виборів, корупції, життя і майбутнього - не тільки свого, але й думаючи про майбутнє своїх дітей. Не добробут, а саме їхнє майбутнє! То ось, поки цього не усвідомлять, не буде нічого доброго в жодній країні, в жодному суспільстві.

А ще думаю, что декотрі з цих 28 пунктів є навмисним спецвкидом і будуть змінені в кращий бік для Украіни. Бо майже чотирирічний жах повинен, нарешті, закінчитися.

Важко мені дався цей текст, коли треба говорити не те, що від тебе бажають почути. Українці, як деякі жінки, на жаль, "люблять вухами", а мені хочеться говорити, як воно є і бачиться нам. І з тими, кому не все одно, що буде з Україною та, головне, пересічними людьми, хто виявилися заручниками обставин.

Насамкінець - навчіться не звинувачувати всіх і все навколо, а визнавати свої прорахунки, недопрацювання, короткозорість. Бо ніхто в цьому світі нікому нічого не винен. Ми самі повинні будувати своє життя і відповідати за свої дії.

Facebook

Бан Банич (Бан Баныч), США

Фото: Royalty-Free Stock Photos, Creative Images & Vectors | News, Fashion, and Entertainment imagery - Getty Images