Жіноча мобілізація: досвід кндр

"В мене доньки, їх не заберуть, а в тебе сини, то хай служать!" - переконані нафронтниці. Спеціально для них, чужої долі вирішальниць у соцчмережах - ні, заберуть ваших Настусь і Мартусь! Зовсім скоро, і не сподівайтеся, що застрахує від цього псевдопатріотична роззявленість до "ухилянтів".

Бо Україна впевнено рухається корейським сценарієм, котрий північна та ідеї чучхе. Тамтешнє непорозуміння при владі спершу теж не вимагало, аби квіточки-красунечки йшли до армії. Все на добровільній основі. Дівчата в уніформі неминуче ставали медійними зірками та зразками для наслідування рештою жіноцтва. Суспільство, тим часом, прогрівали пропагандою. Банери на вулицях, заклики в ЗМІ: "Cтань героїнею в надцять!", "Нехай кожна навчиться любити зброю!", "Єднаймося, патріотки, серцями навколо рідної партії!", "Подякуй батьківщині службою в армії! за те, що ти - вільна жінка!".

Останнє перегукується з українським хітом "Захист Батьківщини - жіноча справа!". Й собі вже класика.

А потім гримнув січень 2014го: в азійській "країні мрій" рівність, служать усі! Кім підписав відповідний указ. У квітні 2015го набув чинності, і пішли дівчата до війська одразу ж після школи чи вишу. З 17 років, без винятків, терміном на 6-7 років. У 2023му зробили покращення - тепер на 8 років.

Чому так сталося? Бо забракло хлопців-рекрутів (нічого не нагадує?), демографічна яма після масового голоду 1990х в кндр. Дівчатка виявилися живучішими. На свою голову.

"Навіть, коли раптом станеться в Україні жіноча мобілізація, то мою Мартусю хіба що діловодом візьмуть," -сподівається нафронтниця. Хіба може її ніжна лялечка тягати на спині пудову амуніцію?

Ну, Лі-Йон чи Да-Юн, Мартусині ровесниці з кндр, не менш ніжні, але нічого - працюють на будівництві бліндажів чи на важких сільгоспроботах. Просто в них війни наразі нема, і жіночі батальйони ще не посилали на підмогу російським окупантам на український Схід. Як це вже зробив їхній Кім з чоловіками-корейцями. Тож поки-що "лише" казарма, душ раз на тиждень зі шланга - за відсутності інших зручностей - і хронічна втрата ваги. Бо харчуються дівчата мало й погано, це, вважайте, в кндр національна традиція. Зате нормативи здають на рівні з усіма. Вогнева, стройова підготовка, звісно. ("Носок тягни, стерво!").

Що, коли вона - "ухилянтка"? Hе хоче північнокорейська дівчина до армії, і все! Тоді до її дому приїжджає спеціальний транспорт. Може, навіть білий бусик, побратим українського. Незважаючи на її та родини крики-плачі, пакують. Протести, щоправда, лунають недовго, бо заодно з дівчиною забирають до тюремного трудового табору її батьків та решту сім'ї. Таким є припис системи сонгбун, або ж соціальної класифікації - карають не лише того, хто чимось завинив перед державою, але й "за асоціацією". Тобто, всіх можливо причетних.

Котра відмовилася служити, приречена на все життя. Їй не дозволять вступити до "трудової партії" кндр, а це хрест на будь-який кар'єрі і довічне тавро.

В таборах лише одиницям вдається дотягти до кінця терміну - 10-20 років, залежно від того, наскільки зухвалим було дівоче СЗЧ. Трапляється, жінки там же народжують, і коротке, від нелюдських умов, дитинство, також за гратами закінчується.

Альтернатива таборам - квазівійськові будівельні бригади (в кндр відомі як "штурмові"). Там "ухилянток" піддають найвимогливішим фізичним навантаженням та посиленій експлуатації.

Усіх цих жахів, як і мобілізації, можна уникнути - давши хабара місцевим чиновникам за зміну медичних записів або видалення імен молодих кореянок зі списків на призов. Можуть собі дозволити тільки заможні родини. Відомо ж не лише з північнокорейського досвіду, що армія - це не для багатих.

"Не як у хлопців" для дівчат у корейській армії хіба-що єдине - примусовий секс з командирами, поширена практика. Вагітність унаслідок - лише її відповідальність, бо кричуще, згідно з правилами, порушення військової дисципліни. Адже сексуальних домагань в корейській армії апріорі "не існує", там усі лише вітчизну й партію люблять. Потім аборти у військовому госпіталі, без жодного наркозу. Знеболення дороге, а держава на своїх громадянках заощаджує.

Чи знаходять мертвих немовлят в унітазах, теж звична справа в армії кндр.

Щось подібне в українській? Ніколи! Ми ж не такі!

Тому в нас не будуть дівчата служити вісім років, як у північній кореї, а скільки Бог дасть. Чоловіки ж обходяться якось без жодних ротацій і демобілізацій! "Не на часі".

Процес мобілізації має чудові шанси виявитися більш всеохопним, ніж у кндр: там до армії відбирають насамперед фізично здорових жінок. Військові лікарі заздалегідь навідуються до освітніх закладів, перевіряють стан здоров'я 15-16річних підлітків. Ті, в кого хронічні або важкі захворювання, армійського однострою, зазвичай, уникають.

Добре, що українські ВЛК не настільки перебірливі - для окопів, як уже знаємо, підходять усі чоловіки, незалежно від віку та букетів діагнозів. Залишилося підтвердити те саме й щодо українських жінок.

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: https://www.theguardian.com/, https://stablediffusionweb.com/prompts/north-korean-propaganda-art, https://koryostudio.com/collections/propaganda-poster