top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

“Батько наш Єрмак” – нових олігархів


Cтаття Пола Старобіна (Paul Starobin) "Справжня влада України. Андрій Єрмак, права рука Зеленського, віддає зруйновану війною Україну олігархам?" для видання Business Insider, переклад.



Нянька Зеленського і друг Саллівана


Hаприкінці вересня минулого року Майк Пайл, головний представник Ради національної безпеки президента Дж. Байдена з міжнародних економічних питань, надіслав своїм колегам в Україні чотиристорінковий робочий проєкт. Із переліком численних реформ, яких Білий дім очікував від Києва в обмін на подальшу фінансову допомогу. Йщлося про посилення нагляду за державними підприємствами в енергетичному секторі, а також кроки “для сприяння більшій прозорості та підзвітності під час післявоєнної відбудови України”.


Метою було приборкати корупцію, спричинену державою, яка вже давно є її характерною рисою. Серед одержувачів листа  був Офіс президента України, команда з близько п’яти десятків інсайдерів на чолі з Андрієм Єрмаком, давнім другом президента В. Зеленського. У політичних і ділових колах Києва Єрмака, колишнього адвоката та кінопродюсера, називають другою за впливом людиною в країні — таким собі головним головою. Хоч насправді дехто вважає Єрмака впливовішим від президента. Коли двоє цих чоловіків стоять поруч, громіздкий, понад 6 футів Єрмак височіє над жилавим, 5 футів, Зеленським. Часто виглядає, сказав мені київський фінансист Андрій Сірко, ніби Єрмак "няньчить Зеленського".


Так сталося, що в день відправлення листа Пайла я був у Києві, зустрічався з Дарією Каленюк, виконавчим директором Центру протидії корупції.  Каленюк намалювала  мені неприкрашену картину української політико-економічної структури влади в епоху Зеленського-Єрмака.


"Хороша історія", сказала вона, що повномасштабне вторгнення росії в Україну  значною мірою знищило покоління олігархів, які мали повну свободу грабувати економіку з моменту звільнення від радянського союзу в 1991 році.

Але "погана історія” , що Єрмак, якого вона назвала "одурманеним владою”, створює нову систему олігархії, нею керує. Через своїх заступників в Офісі президента та міністрів Кабінету міністрів маневрує, щоб встановити контроль над значною частиною української економіки, а також її правоохоронним і безпековим апаратом. Через ці махінації "люди з хорошими зв’язками” в бізнесі отримують державні контракти за завищеними цінами. Фактично те, що вона описувала, є формуванням випадкової олігархії під прикриттям воєнного стану, на який посилається уряд Зеленського.


Єрмак заперечує, що використовує офіс Зеленського для пограбування України. Дар’я Зарівна, радник Єрмака, сказала мені, що така критика відображає “інформаційну війну проти керівництва України”, яку розв’язує pосія. Так твердив і сам Єрмак під час візиту до Вашингтона в грудні. Вона також сказала, що “українські олігархи”, налаштовані проти команди Зеленського, використовують український “медіаринок” для боротьби з антикорупційними реформами.



Але хабарництво давно забруднило політичну систему країни. “Величезна корупція”— це найбільша проблема , — прямо сказав мені 18-річний хлопець у київському кафе. “Я люблю Україну”, — сказав він, але додав, що вагається давати гроші на потреби війська. Боячись, що нечесний чиновник вкраде його пожертвування.


Згідно з останнім індексом “сприйняття корупції”, складеним наглядовою організацією Transparency International, Україна посіла 116 місце зі 180 країн — близько росії, яка посіла 137 місце.


Проте, Білий дім розраховує саме на Офіс президента України, опору влади Єрмака, щоб викорінити системну корупцію в країні. Цілком можливо, лист Майка Пайла мав на меті показати, що Байден серйозно ставиться до проблеми корупції. А від Єрмака нікуди не втекти: у дискусіях, пов’язаних з війною, він є головною контактною особою в Києві для Джейка Саллівана, радника Байдена з національної безпеки, якого Єрмак нещодавно назвав “мій хороший друг".


Ставки високі. Український воїн на передовій ризикує своїм життям не задля того, щоб найбільш хижі гравці контролювали  уряд та економіку його нації. Цей результат, хоч і поразка для росії, означав би порожню перемогу для України та Вашингтона. Тим часом, Сполучені Штати вже виділили близько 67 мільярдів доларів на оборону України, і за однією оцінкою вартість післявоєнної реконструкції може перевищити 1 трильйон доларів. Це більше, ніж у п’ять разів перевищує довоєнний валовий внутрішній продукт України. “Ця сума буде шаленим годуванням акул”, — сказав Роланд Шпіц, колишній інвестиційний банкір у Києві. А найбільшими акулами, додав він, є “люди при владі”.


“Новий натовп, — продовжував він, — завжди найголодніший”.


 

Росіянство в ОП


Єрмак і Зеленський втомлено виходять із будівлі адміністрації президента по вулиці Банковій, 11 у центрі Києва. Кабінет Зеленського на четвертому поверсі, Єрмака – на другому, і вони постійно на зв’язку. "Зеленський залежить від нього, і залежить багато",  – сказав мені Вільям Б. Тейлор, колишній посол США в Україні.

Єрмак зробив офіс своїм домом. Там він спить, приймає душ, займається спортом і зберігає одяг.


Народився в Києві в 1971 році. Мати, Марина, була уродженкою ленінграда в радянській росії, а його батько, Борис, – з Києва. Служив у радянському посольстві в Афганістані під час війни там. Єрмак мріяв стати військовим льотчиком, але натомість вивчав міжнародне право в Київському інституті міжнародних відносин.


На другому курсі, у 1991 році, срср раптово розпався. Деякі з його однокурсників пішли працювати в європейські юридичні фірми, але Єрмак залишився в новій незалежній Україні та заснував власну юридичну фірму, яка спеціалізується на інтелектуальній власності та реєстрації компаній. Зі своєї роботи адвокатом, за його словами, він на власні очі дізнався, наскільки корумпованими були суди в пострадянській Україні.



З майбутнім президентом  він познайомився приблизно в 2010 році, коли його фірма представляла телеканал “Інтер”, де Зеленський був генеральним продюсером.


Під час обідів з персоналом, які готують військові кухарі, Єрмак не вживає алкоголь. Хоча він здатний кричати на підлеглих, навіть ті, з ким він сварився, визнають, що  знає, як доводити свою правоту. “Він дуже хороший оперативний менеджер”, — сказав мені Олексій Арестович, який два роки працював радником Єрмака, відповідаючи за стратегічні комунікації з національної оборони.


Але Єрмак, сказав мені Арестович, також є майстром  чорної пропаганди для нейтралізації можливих суперників. Єрмак, за його словами, людина двостороння, це “зло і добро разом”.


З точки зору Арестовича, ключем до розуміння його колишнього боса є росіянство Єрмака. Як і в Зеленського, його рідна мова – російська. В умовах розпалу націоналістичних пристрастей в Україні деякі українці відмовляються говорити мовою її загарбників. Але Єрмак і Зеленський розмовляють між собою російською; це була також мова, якою розмовляли в Офісі президента, сказав мені Арестович, коли він там працював.  Єрмак і його ключові заступники демонструють “стиль поведінки та управління”, який “повністю російський — усі вони вважають людей шаховими фігурами”.


Інший колишній чиновник в адміністрації Зеленського також описав мені Єрмака  як “російсько-радянського типа” — тобто людину, яка віддає перевагу візантійському, прихованому методу роботи, на відміну від більш сучасного, відкритого стилю.


 

Шпигунський скандал i “брат-2” 


В грудні 2021 року колишній офіцер Головного управління розвідки України Роман Червінський озвучив звинувачення, що Єрмак міг шпигувати на користь росії, надавши ворогу деталі українського плану захопити російських найманців у Білорусі. В квітні Червінського заарештували за звинуваченням у перевищенні службових повноважень під час операції з переміщення російського пілота в Україну. Єрмак заявив, що звинувачення в його співпраці з російськими спецслужбами є частиною російської дезінформаційної кампанії і йому "смішно це чути".


Його радник Зарівна сказала мені, що Червінський був пов’язаний з “однією з найбільших олігархічних груп, яка просуває свої егоїстичні плани” в Україні. Але жодної такої групи не назвала, як не зробив цього і голова СБУ Василь Малюк у своїй заяві з  приводу.


Перед війною Єрмак зазнав критики через корупцію, яка, здавалося, оточувала його зусібіч. У 2020 році видання Kyiv Post написало про скандал, що отримав назву “Єрмакгейт”. На відео молодший брат Єрмака, Денис, нібито обговорював хабарі за працевлаштування людей в уряді та державних компаніях. “Андрій Єрмак наполягає, що він не був причетний, — повідомляє видання, — що його брат діяв самостійно”. Але видання також розкритикувало Єрмака за "нетактовну показуху": “Він придбав новий Mercedes вартістю майже 3 мільйони гривень, або понад 100 тисяч доларів”. На це Зарівна зазначила, що Єрмак був "успішним бізнесменом і міг дозволити собі такий автомобіль".


Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, “Єрмакгейт” швидко відступив. Західна преса, прихильно ставлячись до розповідей про героїчну Україну, відводила очі від довоєнних оповідань за участю найближчого радника Зеленського. “Коли Білий дім хоче поговорити з Україною, — писав The Wall Street Journal у червні, — він телефонує Андрію Єрмаку”. У матеріалі йшлося, що Єрмак здобув вдячність  Заходу за допомогу в евакуації американців під час шаленого виведення американських військових з Афганістану в 2021 році.  Не було жодної згадки ні про скандал, пов’язаний з його братом, ні про звинувачення Червінського в тому, що він був російським агентом, ні про його репутацію лідера нового покоління олігархів. Натомість журнал цитував прагнення Єрмака "перебудувати громіздкий бюрократичний апарат президентської адміністрації". Людину, яку критики в Києві вважали обличчям політичної корупції, вітали як поборника хорошого уряду.


 

“Навіть, якщо Україні вдасться перемогти pф, олігархи все одно можуть виграти свою війну”


Олігархи були глибоко вплетені в українську політику з моменту розпаду радянського союзу. Оскільки лідери кланів ставали мільярдерами через захоплення промислових і фінансових активів, Україна залишалася відчайдушно бідною, її багатства регулярно викачувалися з країни на офшорні рахунки.


Як я виявив на початку 2000-х років, коли очолював московське бюро Business Week, олігархічним структурам притаманна непрозорість, де би не виникали. Одного разу мені зателефонував бізнесмен і сказав, що його життя під загрозою через суперечку щодо приватизації заводу з виробництва рослинної олії в українському морському порту Одеса. Заінтригований, я стрибнув у літак, але так і не наблизився до суті справи. (Я також відмовився, на подив мого господаря, від послуг повії, яку він найняв мені в подарунок.) Через десять років, під час другої звітної поїздки до Одеси, я запитав свого українського супутника про ім’я. найбільшого власника активів у розгалуженому промисловому місті. Відповідь: Ігор Коломойський.


Він мав репутацію одного з найжорстокіших олігархів у пострадянській Україні. Також сучасного барона-розбійника, який тепер керуватиме Україною після неймовірного тріумфу на виборах Зеленського.


Але таке тлумачення, мабуть, завжди було хибним. Коли СБУ заарештувала Коломойського за звинуваченням у шахрайстві та відмиванні грошей, Вашингтон аплодував цьому. Коломойський уже був внесений до чорного списку Державним департаментом, позбавлений права в’їзду до Сполучених Штатів “через його причетність до значної корупції”.


Думки розділилися щодо значення арешту Коломойського СБУ. Деякі інсайдери вважали, що Зеленський кидає Вашингтону кістку, аби довести, що він серйозно ставиться до боротьби з корупцією. Інші розглядали арешт як хитру операцію клану Єрмаків, спрямовану на ліквідацію суперника. СБУ курує один із перших заступників Єрмака Олег Татаров. Його самого звинуватили в корупції: генеральний директор однієї з найбільших українських будівельних фірм заявив Reuters, що Татаров підкуповував державних службовців рулонами американської готівки, щоб отримати схвалення будівельних проектів. Татаров заперечує, що робив щось погане, і каже, що політичні опоненти намагаються звести рахунки. Його обвинувача також звинувачують у корупції за участю будівельної фірми.


Думка про те, що Єрмак будує олігархічний клан за допомогою сумнівних депутатів, таких як Татаров, походить від найбільш космополітичної, орієнтованої на Захід, добре освіченої верстви українського суспільства. Людей, які вільно володіють англійською і почуваються, як вдома, в Європі та Америці. Вони, зазвичай, занадто молоді, щоб відчути спадщину “радянського союзу”.


Юлія Клименко, депутат від опозиції, яка відповідає цьому профілю — вона представляла Європейський банк реконструкції та розвитку та працювала в українському відділенні правління Transparency International — сказала мені, що Зеленський змарнував історичну можливість звільнити “шахраїв та ідіотів”, які контролювали владу на всіх рівнях. Вона сказала, що замість цього він використовує воєнний стан, щоб увічнити своє правління.


Я також поговорив з Романом Ільтом, ще одним космополітом, він працює в посольстві Швеції в Києві фахівцем з питань енергетики та екології. На початку 2000-х, після навчання в Гарварді, він повернувся в Україну, щоб працювати в металургійній компанії.


З початку війни, сказав Ільто, контроль над енергетичним сектором захопив олігархічний клан на чолі з Єрмаком. Згідно з указом Зеленського про національну безпеку, держава повністю стала контролювати "Укрнафту" та інші стратегічно важливі компанії. Можливо, допустив Ілто, тимчасова націоналізація була «необхідним злом», щоб забезпечити армію нафтою та іншими життєво важливими ресурсами. "Проте, — сказав він, — ви дивуєтесь, чому немає належної наглядової ради, немає належного контролю. Це ідеальне середовище для корупції та протиправних дій" — для класичних маневрів олігархів, таких як викачування активів із державної власності.


Ільто відзначив ще одного високопоставленого заступника Єрмака, Ростислава Шурму, який роками служив клану Ахметова, перш, ніж перейти на нагляд за енергетикою та іншими секторами економіки в Офісі президента. Шурму, як і Олега Татарова, у київських колах називають ще одним гвинтиком машини Єрмака. "Він виконує роль касира Єрмака та Офісу президента", — сказав колишній урядовець Зеленського, який відмовився оприлюднити, боячись, за його словами, стати мішенню команди Єрмака.


В Україні, як і в Росії, конспірологічне мислення є неминучим побічним продуктом років правління олігархів. Одне джерело в Києві запевнило мене, що державні гральні компанії таємно направляли біткойни команді Зеленського в обмін на сприятливий податковий режим. Ніхто, щоправда, не зміг обґрунтувати цю претензію.


Можливо, як переконані деякі люди в Києві, команда Зеленського-Єрмака будує власний клан, “щоб фактично вигнати олігархів з олігархів”, — сказав мені Генрі Хейл, спеціаліст з України в Університеті Джорджа Вашингтона.


Найгірший сценарій для України полягає в тому, що олігархічна схильність Єрмака посилиться настільки, що Вашингтон і союзники в Європі відмовляться як від продовження військової допомоги, так і від планів влити країні величезні обсяги допомоги. на післявоєнну відбудову. У відповідь уряд Зеленського відкриває ще одну жалюгідну главу корумпованого, паразитичного правління в пострадянській Україні. Членство в Європейському Союзі стає нездійсненною мрією. Зневірені громадяни вдаються до насильства, щоб повалити своїх гнобителів. За іронією долі, це сценарій із моторошним відлунням того, як росія за часів путіна перетворилася на державну олігархію, якою вона стала сьогодні.


Але це не повинно бути так. Ключова відмінність між росією в епоху путіна та сучасною Україною полягає в тому, що путін розгромив у себе громадянське суспільство. В Україні ж громадянське суспільство залишається активним. Цілком можливо, що буде мирна розплата, яка змусить усунути Єрмака та його підопічних і прискорить інтеграцію України на Захід.


Українці болісно сприймають свою репутацію на світовій арені. “Пам’ятайте, що не всі українці шахраї та ідіоти :)”, – написала мені опозиційний депутат Клименко. “Є багато порядних людей, які люблять нашу країну” і віддані побудові вільного суспільства, сказала вона. Українці з довгого та гіркого досвіду знають, що політична незалежність мало що означає без економічної демократії. радянський союз залишив країні у спадок державну корупцію. Навіть, якщо Україні вдасться перемогти pосію, олігархи все одно можуть виграти війну за її майбутнє.



Пол Старобін (Paul Starobin), Business Insider


Про автора: колишній керівник московського бюро журналу Business Week, писав про колишні радянські країни понад чверть століття. Його нова книга "Втікачі від путіна: їхня боротьба за кращу росію" виходить друком у січні, видавництво Columbia Global Reports.






0 comments

Recent Posts

See All
bottom of page