Подружжю українців у Каліфорнії, США, сказали, що їхня культура як батьків, “несумісна з вихованням правильних цінностей” у дитини. Традиції трансгендеризму в нашій країні історично відсутні, й саме це назвали серед “юридично обгрунтованих” причин, аби вилучити 15річну дівчину з рідного дому. Хроніки щоденного пекла, продовження історії Олени та Ігора Волощуків* з Каліфорнії, США:
“ – В Україні, звідки ми приїхали, все ще вважається дикістю, коли дитину-підлітка, по суті, викрадають з дому. Щоб поселити в чужих людей, в кімнаті з хлопцем, її однокласником, бо “вона вже почувається, як він”. Нікого не цікавить, що ми, справжні тато з мамою проти того, щоби донька змінювала собі стать”. – Ми спілкуємося з подружжям онлайн, між черговими судовими засіданнями, що вирішитують подальшу долю їхньої сім’ї. Впродовж останніх місяців старшу дитину, Надію, вилучили з рідного дому представники урядової агенції CPS. Або Child Protective Services, “Служби захисту дитини”. Під приводом того, що Олена та Ігор наче б то “порушують права” Наді, “перешкоджаючи її статевій ідентифікації”. Батьки вимагають повернути їм їхню доньку.
Стисло: дівчинка, яка нею народилася і почувалася, під впливом низки розмов з агітаторами трансгендеризму зі школи й не тільки, оголосила, що хоче бути хлопцем. Одна зі сварок з батьками закінчилася тим, що Надію переселили до прийомної сім’ї. Початок див. “В нас відібрали доньку і готують її до зміни статі”
Відтак із справжньою родиною змогла бачитися не більше однієї години на тиждень у присутності “опікунів” та представника CPS. Віднедавна візити скоротили до одного на місяць. На протести Олени й Ігора відповіли, що ті “погано діють на емоційно-психологічне здоров’я підлітка, тому краще зустрічатися менше”. Власне, після останнього їхнього побачення відбулася ця розмова.
Олена Волощук (О.В.): – Наша Надя дуже змарніла, виглядає виснаженою. Хоч і вдяглася в оверсайз светра і штани, це ще більше підкреслило, наскільки втратила у вазі. Не лише в ній – cтала ще більш тривожною. Замкнена в собі, неговірка і навряд чи спроможна тверезо оцінити те, що з нею відбувається.
Ми з жахом побачили в Наді порізи, яких завдала собі сама– свідчення серйозного небезпечного розладу. Але CPS, як і варто було сподіватися, звинуватила нас у тому, що донька ріже собі руки: ви довели, мовляв. А не те, що на нашу дитину чинили і продовжують жахливий тиск різні сумнівні особи, які зовсім не бажають їй добра. Що живе в родині психічно хворих, як ми з’ясували недавно, людей. В ній, крім Наді, ще шестеро таких же прийомних дітей. Бо це, насамперед, бізнес, на кожну прийомну дитину отримують гроші від держави.
Ігор Волощук (I.B.): – Я наводив довідки – глава сімейства набрав кредитів на житло тисяч на 150, мусить якось їх віддавати. А кожна дитина щомісяця – це до трьох урядових тисяч доларів. Дуже непоганий гешефт, його прикривають наскрізь цинічними заявами про “свободу вибору для молоді”. Насправді означає можливість скалічити себе назавжди гормонами. З пізнішою кастрацією задля зміни статі, й все це без відома батьків.
Тепер спробуйте уявити, з чим зараз живемо – змушені дивитися, як нашу дівчинку приводить на зустріч з нами якийсь незрозумілий індивід з крикливим макіяжем і “веселковою зовнішністю”. Говорив підкреслено високим жіночим голосом, до речі, може бути наслідком “гормональної терапії”. Про нього Надя повідомила, що визначає себе як лесбійку і скоро має одружитися зі своїм чи то партнером чи партнеркою.
А тепер уявіть собі, як почуваємося, коли в нас на очах цей “опікун” торкається нашої дитини?! Наче б то по-дружньому поклавши руку їй на плече після того, як щось прошепотів на вухо. Потім ще й натиснувши долонею на голову, ніби “запечатав” – хто в темі, знають, що це одна з технік нейролінгвістичного програмування (НЛП). З допомогою таких маніпуляцій жертва має краще засвоїти, як їй зомбують свідомість.
Л.П.: – Отже, не маєте прав на власну дитину? Вас їх формально позбавили?
О.В.: – В тому й справа, що ні. Формально жодних не позбавляли, але кожна наша спроба протесту карається суттєвим обмеженням цих прав. Батьківські, згідно із законодавством штату Каліфорнія, включають три рівні: вирішувати про місце проживання дитини, її здоров’я, її освіту. Можливості жити з донькою в спільному домі вже не маємо “завдяки” CPS.
I ось тут хотіли би попередити інших, якщо, не дай Боже, зіткнуться з такою ж проблемою, як наша – ніколи не підписуйте жодних, від слова “взагалі”, паперів, які вам пропонують люди з цієї організації! Навіть тих, які виглядають цілком безвинно, як-от ваш дозвіл для дитини піти зробити стрижку чи ще щось банальне на перший погляд. Нас уже попередили юристи: будь-що, підписане вами, можуть обернути проти вас у найнесамовитіші способи. В СРS нема тих, хто працюють “задля добробуту дитини та возз’єднання сім’ї”, як про це кажуть. Поготів, якщо йдеться про батьків. Їм потрібно мобілізувати усі свої витримку й наполегливість, бо вас будуть катувати не лише розлукою з дитиною, але й постійними приниженнями. В т.ч., й за національною ознакою.
Л.П.: – Шок. Тобто, дискримінувати за національною ознакою? Яким чином?
І.В.: – Наприклад, ми отримали листа від “Служби захисту дитини” (див.фото), в якому пишуть, що Надю забрали від нас тому, що “неспроможні надати їй належну турботу“ і через нашу “неналежну поведінку“. Що бажання доньки називатися хлопцем “перебуває в суперечності” з нашими “базовими цінностями”, “fundamental values” батьків – ці слова, як бачите, в тексті взято в лапки. Бо цінності відображують наш “культурний бекграунд” – або ж рідний, привезений з України, – який “спричинив емоційну шкоду дитині”. “Шкода” в тому, що ми не підтримали трансгендерних бажань доньки.
Л.П.: – Як після всього цього сподіваєтеся повернути Надю?
І.В.: – Для цього працюємо з командою юристів. Знайти таких, що не бояться виступити проти СРS, дуже нелегко, і це тривалий процес. Вже не згадуючи, що коштовний. Тому ще одна порада батькам – на всяк випадок, дізнайтеся заздалегідь контакти адвокатів, хто зможуть стати вам у пригоді. Коли в них виникне потреба, це заощадить багато часу й зусиль.
Якщо хтось побажає нам допомогти фінансово в нашій сьогоднішній боротьбі, будемо безмежно вдячні. Витрати, з якими зіткнулися, серйозні. Це до 10000 доларів щомісяця. (Реквізити тут: https://www.givesendgo.com/GD812).
Л.П.: – Ви кажете про адвокатів та суди, як про неминучість. Виходить, чогось подібного у Вашому штаті неможливо попередити? Кожна дитина загрожена?
І.В.: – Попередити можливо, вчасно звернувши увагу на тривіальні, здавалося б, речі, але вони ж – перші тривожні “дзвіночки”. Це коли ваша дитина починає повністю відмовлятися від гардеробу, притаманного її природній статі. Починає вимагати, щоб називали її іншим іменем, не хоче з вами спілкуватися, або ж характер спілкування дуже змінюється.
Суттєво додати, що полюють СРS у першу чергу на дітей з психологічними проблемами, ці найбільш вразливі. Тут не йдеться, що згадані проблеми – це обов’язково діагноз, бо спектр широкий. Скажімо, наша Надя дуже випереджує однолітків у інтелектуальному розвитку, настільки, що просто перестрибнула у наступний клас, оминувши той, що для її віку. Через те не могла знайти собі друзів серед ровесників. Саме тоді знайшлися “доброзичливці”, що скерували її в напрямку “нової гендерної ідентичності”.
Л.П.: – Як виглядає зараз ваше спілкування з донькою?
О.В.: – Як таке, коли постійно нагадуєш собі, що мусиш триматися задля своєї дитини, чого би це не коштувало. Пам’ятати, що за тобою весь час стежать. Представників СРS дуже дратує, що під час побачень розмовляємо з Надею не англійською, а рідними їй українською та російською. Що наприкінці зустрічі донька нас обіймає, попри те, що на початку тримається відчужено.
І.В.: – Перед кожною зустріччю, кожним засіданням суду на нас продовжують тиснути. Минулого тижня надіслали листа, в якому ще раз звинуватили, що нашe “культурне походження несумісне з повноцінним вихованням дітей”. Також вимагали пройти психіатричну експертизу, що мала би підтвердити, чи ні, нашу спроможність здійснювати батьківські обов’язки. Інакше, як організованою мафією проти традиційних сімей, цю систему не назвеш. Їхні практики людиноненависницькі.
Л.П.: – Ви намагалися об’єднати зусилля з іншими батьками, чиїх дітей теж готують до зміни статі?
О.В.: – Так, але швидко зрозуміли, що на цій війні ми, фактично, самі. Американці, які переживають подібне, просто бояться, “аби не зробити гірше”. Тож замість гуртуватися, створювати розголос в ЗМІ та соцмережах, єдиний “протест”, до якого вдаються – це поплакатися одні одним у закритих групах на Фейсбуці, все.
І.В.: – І так само стало неприємним відкриттям ставлення багатьох, в т.ч. й земляків з України, щойно дізналися про наше лихо. Чимало з тих, кого вважади друзями, ними бути перестали, відвернулися. Але ні це, ні інше нас не зупинить. Ми з дружиною твердо налаштовані повернути Надю додому.
Сайт Global Village Home стежитиме за розвитком подій в родині Волощуків. Далі буде.
*Прізвища та імена членів родини змінені на їхнє прохання.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://depositphotos.com/, автор - shellystill
Comments