"Iнквізиція" російською для біженців в Іспанії

Нею обслуговують утікачів від війни в Україні . Натомість за державну погрожують "викинути з центру допомоги". Українка з Мадрида Мирослава Голубович звернулася з приводу до рідного посольства. Звідти визнали, що проблема, хоч і є, та не бозна яка - біженці, мовляв, і самі просять, аби до них говорили російською.

З листа Мирослави: "Я супроводжувала старшого віку громадянина України до центру для біженців у Paseo de la Casa de Campo 1, що за адресою en Pozuelo de Alarcòn (CP 28223), Madrid. Там уже з 8ї ранку сформувалася окрема черга для біженців з України.

Підійшли до столу, за ним сидів чоловік, спілкувався іспанською, поруч жінка на імя Любов. Звернулась до нас російською, цим здивувала й обурила. На прохання говорити по-українськи злісно, з презирством відповіла: "Нє вам мєня учіть, как жить!". Пояснила, що не маю наміру її вчити життю, але прошу виконувати службовий обов'язок. Якщо вона тут працює з громадянами з України, хто не володіють іспанською, то варто вживати саме українську.

Прикметно, що іспанська сторона, враховуючи нащ закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" пішла назустріч місцевим українцям і набрала для центрів обслуговуючий персонал, який володіє українською. Але не у випадку згаданого центру.

Моє прохання було цілком вмотивоване: багато наших біженців приїхали із зони бойових дій, де загинули їхні рідні, близькі, друзі. Втратили майно, житло, роботу. І я кілька разів наголосила, щоб вона зважила на це і не робила їм зайвий раз боляче.

Натомість почула, що вона за національністю білоруска, знає багато мов, але української ні, бо вона їй непотрібна!!! Я запропонувала спілкуватися білоруською, яка українцям більше зрозуміла. Але не слід вдаватися до звукового насильства мовою агресора, який здійснює геноцид проти мого народу. Та ба.

Процедура оформлення документів виявилася довгою. Довелося чекати мого знайомого на вулиці, навпроти центру. Мала нагоду поспілкуватися з українцями, які мимоволі стали свідками цього вельми неприємного діалогу. Підійшов чоловік і попросив мене відійти вбік, аби часом працівниця, яка розмовляла російською, не побачила і не почула про що розмовляємо.

Чоловік сказав, що повністю мене підтримує, але боїться про це говорити. Бо вже не раз звертався до працівників та біженців з проханням розмовляти мовою держави Україна. Звідки приїхали та отримали тут, в Іспанії, прихисток.

Тим самим наразив себе на повну відсутність розуміння, відверту зневагу та погрози! Він підтвердив, що в центрі перебувають більшість громадян України, які ігнорують українську. Зручно влаштувались, і їм байдуже, що відбувається в Україні. Йому погрожували, що надішлють листа до адміністрації цього закладу і звинуватять у расизмі. Вимагатимуть, щоби разом з дітьми був викинутий з центру.

Отже, в українців які розмовлять українською, в центрі є постійним страх за власні та дітей життя і здоров'я. Зрозуміло, як подібні ситуації впливають на дитячу психіку. Українцям в Іспанії справді є чого боятися.

Дивно й обурливо, чи не так?! Всьому світові відомо про заяви путіна, що розпочав агресію "з метою визволення російськомовних українців".

Постає питання, чому ж російськомовні повтікали від свого "визволителя" до Іспанії. І далі тут, на повному утриманні іспанських платників податків (серед них сотні тисяч українців ) "продвігаєте русскій мір"?! Запитань багато.

Відповідь почула тут таки, біля центру, від батька п'ятирічного хлопчика. Родині вдалось виїхати з окупованої частини України. Дитина бачила звірства московських окупантів і запам'ятала, якою мовою людожери говорили. Приїхавши за тисячі кілометрів до Іспанії, він знову почув ту осоружну мову. З переляком притулившись до тата, маленький хлопчик заплакав : " Татку , тут росіяни ?! ". Ось вам і відповідь. Розмовляє російською окупант, агресор, вбивця, лиходій. Недарма путін заявляв : "Там, где рускій язик, там расія". Іспанцям теж варто над цим замислитися!

Ще випадки мовного насильства - біженець Йосип Іванюк був запрошений на співбесіду з працівницею на ім'я Альба фундації  APIP - AKAM у місті Терраса. Вона запропонувала йому перекладачку, яка розмовляла російською . Йосип пояснив, що не хоче розмовляти російською, бо це мова агресора, який плюндрує Україну, жорстоко вбиває безвинних українців, і в чоловіка виникає стан стресу, коли чує російську. Категорично відмовився від послуг тієї перекладачки. Йому перенесли співбесіду на інший день, щоб забезпечити україномовним перекладачем.

У травні з Кривого Рогу до Мадрида прибули Ірина Іванюк з 12- річною донькою Квіткою, щоб отримати тимчасовий захист. Я супроводжувала обидвох до згаданого вище центру у Pozuelo de Alarcón, calle Paseo de Casa de Campo N1.  Їхні документи  мав реєструвати працівник , який зовсім не володів українською. Дівчата відмовились від його послуг, мотивуючи тим, що звучання російської викликає біль, тривогу і страх. З моєю допомогою скористалися послугами працівниці-іспанки.

Невдовзі відтак Ірина та її донька перетнулися з раніше названою працівницею Любов'ю. Судячи з її риторики щодо біженок, мала місце пряма погроза. В Іспанії це кваліфікується як ознаки кримінального злочину: психологічне насильство, шантаж, зловживання службовим станом і приниження вразливих осіб. Надто, жінок та дітей, які в іспанському законодавстві мають підвищений рівень захисту (поготів в умовах війни та статусу біженця).

У статтях Кримінального Кодексу Іспанії (наприклад, art. 173.2 CP)  вказано, що психологічне насильство над жінкою і дитиною ‒ це кримінальний злочин, навіть без фізичного впливу. Залякування жінок і дітей  є співучастю у вторинному насильстві, може прирівнюватися до неналежного ставлення до біженців.

Тим часом, у низці центрів допомоги та українських хабів,  відкритих у співпраці з іспанською стороною, спостерігаємо системну проблему: фактичну русифікацію сервісу, вивісок і комунікації.

Зараз, коли очікується прибуття нової хвилі українських біженців, гостро постає питання не тільки житла чи оформлення документів, але й цінностей, з якими їх зустрічають.

Тому звертаюсь до Вас, пане посол,  як українка, що мешкає в Іспанії  25 років та активно долучається  до підтримки  наших співвітчизників  упродовж цього часу. Моє прохання не лише особисте, воно є голосом тисяч українців в діаспорі, які відчувають відповідальність за імідж, гідність і державну присутність  України за кордоном.

Відповідь з посольства п. Мирослава недавно отримала. В листі сказано, що "використання послуг російськомовних перекладачів було пов’язане із запитом на такі послуги від самих тимчасово переміщених громадян України, оскільки значна їх частина є російськомовною".

Листа п. Мирославі було відправлено ще за колишнього посла України в королівстві Сергія Погорєльцева, призначеного на посаду ще В. Януковичем. За сумісництвом п. Погорєльцев також був постійним представником України при Всесвітній туристичній організації. Відомо, що в Мадриді до нього й раніше не раз зверталися представники української діаспори з приводу засилля російської культури в Іспанії та неналежного захисту державою України інтересів нашої громади. Однак, відповідь, якщо й була, то, зазвичай, лише констатувала проблему.

В липні 2025го указом В. Зеленського п.Погорєльцева перевели на посаду посла України в Мексиці.

Тим часом, захист українських мови та культури й надалі залишається справою окремих ентузіастів, як-от Мирослава Голубович.

Як з цим завданням впорається недавно призначена нова посол в Іспанії, Юлія Соколовська, можна уявити, згадавши про її попереднє місце роботи міністеркою соціальної політики. Чи то пак, відсутністю в Україні останньої.

Global Village Home

Фото: https://argumentua.com/