Геноцид українців, змова партнерів

Рідне громадянство стало інструментом геноциду і зашморгом. Його на українській шиї все тугіше затягують не лише рф, але й держава Україна та західні партнери.

"Звертайтеся, коли загинете" - юридичний цинізм ЄС

Тож знайдіть 10 розбіжностей: громадяни "країни мрій"-2026, євреї під час Другої світової та давні трипільці.

До чого тут останні: загибель будь-якої цивілізації починалася з фізичного винищення її чоловічого населення. Трипільці, давні предки українців, свого часу так розчинилися під ударами степових завойовників. Жіноча генетика корінного європейського народу збереглася набагато краще, зате чоловіча майже відсутня. Зокрема, лінії неолітичних хліборобів гаплогрупи G2a, характерні для трипільців, були практично витіснені степовими гаплогрупами R1b та R1a (The genetic origin of the Indo-Europeans | Nature). Процес відмирання цивілізації, або ж її геноциду, звичайно, не був миттєвим, розтягнувся на сотні років. Але результативним - Трипілля стало історією.

Сучасний геноцид українців має шанси відбутися швидше, бо його здійснює не лише росія ззовні, але й активно та послідовно сама держава Україна. Свавіллям ТЦК, бездієвістю правозахисних та соціальних інституцій, ворожими до людей законами, майже повністю знищеними інфраструктурою та містами, тотальною корупцією тощо.

Здавалося б, досить причин для західних демократій, щоби захищати своїх нових громадян, хто зберігають українські паспорти і з якоїсь причини поїхали в Україну під час війни. Натомість посольства країн ЄС, США та Канади проголошують прямим текстом: ні, якщо вас, біпатриди, схоплять ТЦК чи станеться інша халепа, не будемо рятувати.

Бо рідне громадянство стало інструментом геноциду і зашморгом. Його на українській шиї затягують не лише рф, але й держава Україна та західні партнери. Двоє останніх добре порозумілися, аби загнати волелюбних до стійла.

Отже, американський Тарас чи німецький Петро так само законослухняні, як народжені в Нью-Йорку чи Гамбурзі. Платять податки, народжують новим батьківщинам дітей, беруть участь у житті країни. Виконують свою частину соціального контракту. Держава США чи Німеччина, натомість від своїх зобов'язань відмовляється, прикриваючись юридичною казуїстикою: якщо ви досі зберігаєте українське громадянство, на вас поширюється юрисдикція України на її території, крапка (Ukraine International Travel Information).

Банальну зраду українців в ХХІму віці виправдовують документом майже сторічної давнини - Гаазькою конвенцією 1930 року (про конфлікт законів про громадянство). "Держава не може надавати дипломатичний захист своєму громадянину проти держави, громадянством якої ця особа також володіє". Навіть, якщо порушують право на життя "цієї особи", а держава є такою радше номінально.

Тож поки в Україні не перестають дивуватися - як же це Брюссель заплющує очі на бандитизм ТЦК? - звідти пояснюють, що "інциденти є внутрішніми адміністративними та мобілізаційними процесами держави". Але, боронь Боже, "не відповідають юридичному визначенню геноциду. Це вимагає наявності доведеного умислу на знищення національної, етнічної чи релігійної групи як такої. Окремі порушення прав під час призову не є цілеспрямованою політикою знищення українців".

Подібне вже було в нашій історії: через десятиріччя по тому Україні з великими труднощами вдалося довести Заходу, що влаштований радянською владою Голодомор таки був геноцидом. Однак, упродовж 1930х масової трагедії по євростолицях та в Америці, переважно, не бачили. Попри численні свідчення очевидців, у т.ч. західних.

Сьогодні важко сказати, через скільки років так само визнають геноцидом те, що відбувається в Україні. Натомість західні демократії своєю політикою щодо українців виступають союзниками українського уряду. Для обох українці мають цінність лише витратного матеріалу у війні.

Погодитися на утилізацію. З доплатою

Попри те, що все жорстокіша війна, уряди європейських країн прагнуть повернути українських біженців на Батьківщину. Навіть готові заплатити, якщо погодяться їхати назад добровільно і відмовитися від тимчасового захисту на території ЄС.

Суми виплат та умови їх отримання відрізняються в кожній з європейських країн. Нижче таблиця, складена ШІ:

Найскладніша процедура отримання коштів у Франції. Прибувши додому в Україну, ще потрібно буде довести: бізнес успішно відкрито і працює, аби дали на нього грант.

Євростат, щоправда, не надає цифр, скільки українців погодилися взяти участь в програмах фінансової та логістичної підтримки репатріації додому (AVRR). Так само годі знати, хто з притомних підприємців, утікачів від війни, ризикне заново розпочинати бізнес в Україні.

Але відомо, що виплата одноразової допомоги біженцю коштує євродержаві в кілька разів дешевше, ніж постійні заходи, пов'язані з його тимчасовим захистом. Згадана вище Норвегія, доплативши суми компенсації ще до 3 600 на дорожні витрати українцеві, заощаджує 8 000 - 11 000 на рік лише за одну людину. Фінляндія у такий спосіб збереже собі до 9000 євро, Чехія - до 4500.

Хоч ця країна є унікальним прикладом. Завдяки рекордному рівню працевлаштування (понад 70% працездатних українців) надходження до чеського бюджету від податків та страхування біженців майже вдвічі перевищують витрати на гуманітарну допомогу. Отже, від початку 2023 року Чехія витратила на підтримку українців 41,3 млрд чеських крон, тоді як у формі податків та зборів отримала 49,8 млрд крон. Чистий дохід - 8,5 мільярда крон.

Ще кращі показники в Польщі: бюджет отримує від українців у 5 разів більше коштів, ніж витрачає на їхні соціальні виплати (Керик: Українські біженці принесли Польщі більше коштів, ніж отримали допомоги - Ukrainian World Congress). Крім того, громадяни України зареєстрували в Польщі понад 30 000 підприємств. Тільки у формі податків і внесків до фонду соціального страхування (ZUS) вони сплачують близько 15–20 мільярдів злотих щорічно. Лише за перші три роки війни принесли польській економіці понад 320 мільярдів злотих.

Та якщо українцям, що мають тимчасовий захист, наразі нічого не загрожує, то чоловіків, які виїхали до ЄС ще до війни, саме тепер "ласкаво просимо" в адміністративне пекло. Жили собі за робочими візами, бізнес-картами або посвідками на проживання (ВНЖ). Поки українська влада офіційно обмежила консульські послуги та видачу готових паспортів у закордонних філіях ДП "Документ" для чоловіків від 18ти до 60ти.

Чудово знаючи - для продовження ВНЖ та перелічених вище статусів наявність чинного українського паспорта обов'язкова. Без нього європейські міграційні органи не мають юридичного права продовжити легальне перебування українцям. Отже, їх переводить в "сіру зону".

Бачте, ЄС "розуміють потребу України в людському ресурсі для оборони суверенітету". Тому не пропонують нашим громадянам жодних альтернатив для залагодження формальностей. Якщо ви чоловік призовного віку - не лише дані належать Україні, але й душу-тіло ваші положать. Єврогуманісти жодних порушень звично не побачать.

Добре, хоч дію Директиви про тимчасовий захист для українських жінок та дітей продовжили ще на один рік - до 4 березня 2028 року (EU countries agree to extend temporary protection for those fleeing Ukraine until March 2028 - Consilium). Щоби через сотню-другу років антропологи дивуваалися - чому жіночі генетичні лінії українців збереглися набагато краще, ніж українські?

"Остаточне вирішення питання"

Паралелі з Голокостом у минулому сторіччі та сучасним геноцидом українців очевидні.

У 1930-х роках офіційною державною політикою Гітлера була примусова еміграція (Judenvertreibung) - "очищення" території Німеччини від єврейського населення. Шляхом позбавлення прав, майна та громадянства - привіт намірам держави Україна заблокувати банківські та адмінпослуги "ухилянтам".

Найбільше німецьких та австрійських євреїв втекли від нацистів у перші роки режиму (1933–1938 рр.) до сусіднх Франції, Бельгії, Нідерландів, Чехословаччини та Польщі. Щоби незабаром списки їхньої реєстрації стали інструментом для подорожей у табори смерті - після того, як фашисти окупували ці країни. (Люди, які вціліли у Голокості, та заснування Держави Ізраїль (14 травня 1948 року) | Енциклопедія Голокосту). Вітання українському застосунку "Резерв +".

Ба, більше: деякі євроуряди самі вимагали від Німеччини вказувати, хто саме є євреєм. У 1938му Швейцарія стурбувалася великим напливом біженців і заявила, що закриє кордон для всіх німецьких громадян. Тому домовилися з нацистами: ті вліплять у паспорти "своїх" євреїв червоний штамп "J" (Jude). Відтак швейцарські прикордонники "на законних підставах" завертали єврейських утікачів.

Лідери вільного світу - США, Велика Британія, Канада - запровадили вкрай жорсткі імміграційні обмеження. Президент Гувер наказав консулам суворо застосовувати правило проти осіб, які "можуть стати тягарем для суспільства" (Likely to become a public charge). Тому легально відмовляли у візах навіть тим євреям, хто проходили за національною квотою своєї країни. Бо не мали великих рахунків або багатих спонсорів у США. Рузвельт, коли прийшов до влади, нічого змінювати не став.

Нарешті, ганебна історія пасажирського судна "Сент-Луїс", яке в травні 1939го вирушило із Гамбурга до Гавани з майже тисячею єврейських біженців на борту. Щойно прибули, Куба скасувала туристичні візи пасажирів. Судно наближалося до берегів США та Канади, але там і собі відмовилися прийняти. Корабель змусили повернутися назад через Атлантику. Врешті, пасажирів прийняли Англія, Франція, Нідерланди і Бельгія. Голокосту уникнули тільки ті, хто дісталися берегів туманного Альбіону.

"Остаточне вирішення єврейського питання" в Німеччині не починалося одразу з газових камер. Перший крок був відносно не кривавим - закон 1933 р. "Про відновлення професійного чиновництва". Хто мали єврейське походження автоматично втратили посади лікарів, викладачів тощо. Взагалі будь-яку роботу й засоби для існування. Всього через кілька років стали гнаними й переслідуваними не лише в Німеччині, але по всій Європі та в Новому Світі.

Євреям, урешті, вдалося створити власну державу Ізраїль в 1948му - завдяки вдалому збігові геополітичних обставин та лобізму сіоністських організацій по всьому світу. Для українців сьогодні "вдалося" означатиме зберегти, що залишилося. Геополітика не на українську користь, а міжнародний лобізм відсутній.

Людмила Пустельник, Global Village Home

Малюнки https://gemini.google.com/