Звичайний ТЦКізм по-харківськи

"Не любите владу? Розповідаєте про корупцію? Тоді ТЦК йде до Вас!". Далі підвал і полігон з перспективою поїздки на фронт - те, що переживає зараз 59річний Дмитро Маринін, колишній депутат Харківської міськради і чинний опозиціонер (на фото).

"Мобілізація": "Прострелю вухо і на тебе помочуся"

На переконання Дмитра, його схопили на замовлення керівної верхівки - популярний нині в Україні метод "політичної боротьби". "Мобілізаторів" не зупинили ні його вік, ні що віз хвору дружину до лікаря, ні загострення гіпертонічної хвороби самого п. Мариніна під час затримання. Та про все за порядком.

Що, по суті, викрадений іув'язнений, Фейсбук-друзі Дмитра (в т.ч. автор цих рядків) недавно дізналися з його голосового повідомлення. Відправленого з чужого телефона, бо його власний, як розповів, забрали працівники ТЦК. Пряма мова Дмитра: " - За місяць перед тим поблизу нашого з дружиною обійстя якісь невідомі розвішували білочервоні стрічки. Питав у них документи - не показали.

Живемо поблизу лісу. Оскільки не розумів, що відбувається, то викликав поліцію, вони прийняли мою заяву. І тут побачили, що в додатку "Резерв +" навпроти мого прізвища висвічується червона смужка. Поліцейські сказали "треба проїхати до ТЦК". А я, на хвилинку, 1967го року народження. Не зрозумів: вже стільки разів мене пропускали на блокпостах?... Cказав, що поїду, коли буде повістка.

Далі приїхав аж цілий майор з двома капітанами, довго мене вмовляли, але пояснив їм свої права та обов'язки. Рушили ні з чим. Відтак упродовж тижнів навкого нашого будинку постійно кружляли патрульні автівки поліції. Вже пізніше дізнався: в них була команда як-завгодно, але доправити мене до ТЦК. Задля цього навіть склепали якесь ліве рішення суду по кримінальній справі якогось Самусенка Дмитра Володимировича: наче б то переховується в мене в будинку! Зрозуміло, "рішення" тільки для того, аби втрапити на територію приватного домоволодіння.

Ми не хотіли пускати поліціянтів без присутності адвоката. Викликати його не дали, погрожували виламати двері. Під час обшуку, звісно, нічого не знайшли. Коли вже були надворі, хтось їм зателефонував. Мою дружину Тетяну двоє грубо заштовхнули назад на обійстя, один із них почав розповідати мені про "ухилянта". Я знову нагадав про повістку. Через годину її привезли, 8 вересня вранці повинен був з'явитися до Зміївського ТЦК".

Напередодні цієї дати розгорнулися події, як у кримінальному бойовику. З тією різницею, що реальність сьогодення. Продовжує Дмитро:

- Сьомого вересня, в неділю, я віз дружину до стоматологічної клініки, недавно мала операцію. Десь за кілометр від дому на шосе нас взяли "в коробку" п'ять патрульних машин. З мигалками, "крякавками" та всім решта. Знову вимагали, щоби їхав до ТЦК. Ігнорували, що сам туди збираюся, згідно з повісткою. Приїхав якийсь високий міліцейський чин: "Якщо відмовляється, викликайте евакуатора, повеземо силоміць".

Врешті, щоби заспокоїти дружину, я погодився з ними поїхати, скласти адміністративний протокол. Поки їхали, поліціянти кілька разів змінювали місце призначення, до якого саме ТЦК везти. Врешті, прибули до Шевченківського, в ньому я перебував на обліку. Там одразу викликав швидку - оскільки гіпертонік "зі стажем", у дорозі стало зле.

Медики вкололи магнезію, намагалися збити надто високий тиск. Це не вдавалося. Лікар прошепотів на вухо: "Вибачте, не можу вас забрати до шпиталю - інакше мене звільнять з роботи".

Я наполягав на викликові адвоката. Мені надали безкоштовного державного, він "допоміг" лише тим, що вмовив мене зайти на територію Шевченківського районного ТЦК. Щойно я це зробив, повели на другий поверх, відібрали телефон і склали два протоколи. Перший - про "порушення", адміністративне, виписали штраф на 17 000 грн.

Далі вимагали, щоби пройшов ВЛК, я відмовився, знаючи незадовільний стан свого здоров'я. Відтак отримав другий протокол і ще штраф, на 25 000. Все це закінилося аж о 22.30., хоч, згідно із законом, мене повинні були звільнити упродовж трьох годин. Начальник ТЦК відмовився це зробити, бо саме була комендантська година. Питаю, чи дадуть піти вранці? - "Не факт". Потім, у коридорі, він стиха поцікавився: "Кому ж ви так на хвоста наступили? Щось дуже серйозне має бути, бо вас узагалі забороняють відпускати!".

Ніч я не спав, о 5й ранку вийшов у двір чекати начальника ТЦК, перед тим йому дзвонили на мою вимогу. Я збирався оплатити всі штрафи, вирішувати свої питання. Десь о 5.30. у двір заїхав сірий бус, з нього вийшли 7 чи 8 чоловіків - один в цивільному, решта в камуфляжі. Грубо заштовхали мене досередини, я в процесі впав, сильно забив руку.

Їхали недовго, на місці кинули в якийсь брудний підвал з такими ж брудними матрасами. Далі відвели до кабінету, де вже чекали троє. Один із них спитав: "Чуєш, ти? Чому не служиш?". - "Бо в мене вік поважний, а служив у ЗСУ мій син, став інвалідом". Далі дослівно: "Слухай сюди - будеш багато базарити, прострелю шматок вуха і на тебе помочуся. Знаєш, чому ти в нас? Бо в Шевченківському відмовився проходити ВЛК, а тут робитимеш, що скажуть!". І скомандував своїм підлеглим "обшукати цього під***аса". Після чого знову відправили в підвал.

Возили - примусово, як і раніше - на флюрографію, я не хотів. Знову погрожували, що "погано закінчиться", врешті, погодився. Так само під тиском погроз про фізичну розправу проходив ВЛК. Під час огляду лише один з лікарів здивувався: "Вам же повних 58! Як тут опинилися?". - "Самі подумайте...". - "Я зрозумів".

З купою болячок мене, сподівано, визнали "здоровим" і придатним до служби. Десь о 15й годині повезли до якоїсь військової частини, біля неї тримали в автобусі шість годин. О 21й повідомили, що "вас тут брати не хотять", повернули назад до підвалу. Я був дуже втомлений, заснув. Близько 11.30 приїхали двоє, посадили до авта і повезли, як пізніше дізнався, до так званої "резервної роти". Там вимагали, щоби прийняв присягу. Я відмовлявся і заявив, що є викраденим і перебуваю там, де є, як заручник.

У всіх інших затриманих у цій "роті" телефони були, та не в мене. Врешті, змусили прийняти присягу, з цього зробили ціле шоу - приїхали командири, вели фото- й відеозйомки.

Лише після цього мені повернули телефон, зміг, нарешті, подзвонити родині. Вони вже шукали мене по всіх моргах.

Мені кажуть, що скоро відправлять на полігон. Завдання - знищити фізично, мене замовили".

Що передувало:

Дмитро Маринін є знаним громадським активістом та регіональним політиком. Відомий, насамперед, викриттями корупції на Харківщині. Кандидат у мери Харкова на виборах 2021 р. Справжній результат, як упевнений, "був 8,8%, але "хто потрібно" просто переставили кому. Аби потім кричати, що я "одновідсотковий" та не є конкурентом для чинного міського голови Ігора Терехова".

Про зв'язки Терехова з проросійською ОПЗЖ сьогодні майже не згадують. (Більше на тему: Харьков после выборов. Кто на самом деле выиграл первую столицу?)

На своїх Фейсбук-сторінці (Dmytro Kharkivmen)та ТікТок-каналі (Dmitriy Marinin (@dmitriy.marinin) | TikTok) не шкодував критики Терехову. Втім, не лише йому - ще раніше публічно виступав проти російського олігарха Павла Фукса, "який за Порошенка став українським". Відомого також своїми щільними контактами з одіозним Геннадієм Кернесом. Влітку 2018го Дмитро просив СБУ перевірити діяльність Фукса в Україні (Экс-депутат Д. Маринин обратился в СБУ с просьбой проверить деятельность Павла Фукса в Украине | Insider News).

Напередодні затримання п. Маринін звернувся до громади з відео на Фейсбуці (https://www.facebook.com/share/v/19Yvvpuk3w/). В ньому розповідав, що готується сценарій із його "мобілізацією" руками поліцейських та працівників ТЦК. "Мета - "виписати" мені "квиток" в один кінець, аби не повернувся. Наближаються вибори, а на них кандидат Маринін непотрібен. Бо заважаю дерибанити харківський бюджет".

Дмитро також назвав ймовірних замовників цього сценарію: "Мер Ігор Терехов та пов'язані з ним керівник фракції "Слуга народу" в парламенті Давид Арахамія, Павло Фукс, зараз він у Великій Британії, та колишній нардеп від ОПЗЖ Ігор Абрамович".

Через кілька днів відтак описане Дмитром справдилося. Де перебуває зараз, невідомо. Сайт Global Village Home відстежуватиме події, пов'язані з п. Мариніним. Далі буде.

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: Dmytro Kharkivmen