Опрічніки - нквд - ТЦК - Зе-країна

12 тоталітарних нерозбіжностей України сучасної, радянської і середньовічного московського царства. А також виконавців і замовників державного терору в усіх названих.

1. Спочатку фан-факт: московський цар Іван Грозний дуже любив мистецтво блазнів. Настільки, що сам одягав маску, відповідний одяг й виступав перед публікою разом зі скороморохами під час бенкетів. Спонукав до цього власних бояр. Князь Міхаїл Рєпнін відмовився, через кілька днів його вбили, просто в церкві.

2. Скоморохи при дворі Івана Грозного мали особливий статус, близький до "критично важливих" і заброньованих від мобілізації артистів у сучасній Україні. З блазнів сформували "потішний двір", найталановитіших привозили до столиці з провінції. Скоморохам дозволялося висміювати дворян, священиків і навіть Біблію, в т.ч. у непристойній формі. Середньовічний "Вечірній квартал".

3. Найбільш відоме своєю жорстокістю явище, опрічніна, мало на меті зміцення одноосібної влади монарха. За рахунок позбавлення управлінських повноважень та прав "зємщіни", решти країни, що нею керувала боярська дума. В проекції на українські реалії - президент vs не стільки Верховна Рада, як, власне, народ. Бо політичну незалежність нардепів давно знищено, зате їхні виборці ще пручаються.

4. Одне із завдань державного терору - конфіскація та перерозподіл майна. Правова основа опрічніни - царський указ, що дозволяв позбавляти власності опальних дворян. Український аналог-2026 - недавно проголосований парламентом дозвіл конфіскувати майно громадян за борги.

5. Опрічніки були виведені з-під юрисдикції земських судів, бо присягали на вірність особисто керівникові держави, цареві. Отже, й карати їх за безчинства міг тільки він. Робив це так само, як нині в Україні "карають" працівників ТЦК за катування й убивства цивільних.

6. Як і їхні "спадкоємці" в ХХ ст, нквд, гвардійці царя були військовим орденом. З жорсткими внутрішнім контролем і регламентом поведінки та привілейованим статусом порівняно з рештою суспільства.

Перелічене ріднить із ними ТЦК в Україні.

7. Кістяк опрічніків (і ТЦК) - колишні військові. Пізніше почали приймати не лише дворян, але й "бєдових людєй" - хто мали проблеми із законом. ("Тітушки" і тощо криміналітет у ТЦК). В усі часи - місцеві люди, не іноземці.

8. Подібно, як кількома сотнями років пізніше, вже в Україні, загони радянських карателів поповнили собою етнічні українці - до майже 7% керівного складу нквд.

9. До нквд напевне належав дід чинного президента України Семен (Самуїл) Зеленський, ветеран війни. Попри те, що в офіційній біографії інформація про чекістське минуле діда відсутня, сказано тільки, що "після 1945го працював заступником начальника відділу кримінального розшуку міліції Кривого Рогу та полковником мвд ссср".

Обминаючи увагою, що на керівні посади в мвд-мгб після війни призначали лише працівників нквд. Тим більше, що в березні 1946го наркомати переназвали в міністерства: замість нквд ссср постало мвд сссс, з нкгб ссср - мгб ссср.

10. Фан-факт-2: в нагородному листі С. Зеленського, кавалера орденів червоного прапора, його національність вказано "українець". А не єврей, ким був насправді.

11. Наслідки опрічніни та нквд: централізація державної влади, придушення опозиції, економічні збитки - "завдяки" репресіям знищувалися цілі класи землеробів та ремісників.

12. Наслідки для обороноздатності країни: формування опрічного війська створило паралельну структуру, яка розділила стан професійних військових. Що вкрай негативно позначилося відтак на боєздатності традиційної армії.

Global Village Home

Фото: https://gemini.google.com/