Ціни на іранську нафту й українських життів

Основний "антивоєнний" іранський аргумент - вартість за барель злітає до неба разом з ракетами. Від цього радісно потирають руки в кремлі й журяться "союзники" України в Європі. Цей "плач Ярославни" розганяється в українському пропагандистському просторі, де так само "забувають" згадати про багатомільярдні втрати рф від війни в Ірані - які вже є та ще будуть. Тим більше не згадують про українських жертв іранського режиму пятирічної давнини - розстріляний КВІРом літак МАУ. Про все за порядком.

Пригоди нафти на війні

Щось подібне було під час 12денної війни минулого року, коли США та Ізраїль завдавали ударів по ядерних і військових об'єктах Ірану. Ціни на пальне тоді теж стрибнули догори, щоби потім повернутися до норми. Тому, що спрацьовує закон поведінки економіки під час війни, в якому штучний ажіотаж, вигідний спекулянтам - лише один із чинників.

Але така вже природа ажіотажу, що не триває постійно, натомість має властивість вщухати. Востаннє, нагадаю, більше 100 доларів за барель давали в лютому 2022го, коли рф напала на Україну. Але далі ціна відкотилася назад - теж поведінка економіки, яка призвичаюється до стресових умов. До того ж, не варто скидати з рахунку існуючі запаси в нафтосховищах Близького Сходу - далебі, не виснажені й наразі захищені від іранських обстрілів.

Висновок Франциско Бланша, стратега з сировинних товарів у Bank of Amerіса: "Якщо бойові дії швидко припиняться, ціни на нафту можуть знову впасти до діапазону від 60 до 70 доларів за барель".

В затяжному характері бойових дій незацікавлений, насамперед, той, хто їх розпочав - Д. Трамп. Не лише в шкоді для переможного іміджу справа, але й чинникові номер раз в американських виборах - коштовності чи ні бензину на АЗС. Від голосування на проміжних виборах до Конгресу в листопаді ц.р. залежить мега-багато й особисто для президента США, і для його країни.

Іншими словами - короткотривалі іранські нафтобонуси рф за рахунок торгівлі з Китаєм та Індією отримає, та радітиме з них навряд чи довго.

Мінус десятки мільярдів для рф

Зате втратила від розхитаного режиму аятолли вже, дуже багато, і грошима за нафту цих втрат не вдасться перекрити. Якщо взагалі колись, в т.ч. болісно для гаманця особисто путінського.

Про що мова - 1 квітня планували розпочати будівництво залізничної лінії Решт - Астара в рамках міжнародного транспортного коридора "Північ - Південь", спільний російсько-іранський проект. Куратор від рф - Сєргєй Цивільов, родич путіна, одружений з його двоюрідною племінницею. Вартість проекту - 1.6 мільярда євро. Про "освоєння" яких кремлівському кланові доведеться тепер забути.

Але не тільки про це - "росатом" оголосив зупинку робіт щодо спорудження другого й третього енергоблоків Бушерської АЕС в Ірані. Або ж іще мінус 25 мільярдів доларів. Що їх уже не вдасться витратити на війну в Україні.

Угода про стратегічне партнерство між москвою та Тегераном, підписана минулого року, передбачала й подальшу російську присутність в атомній промисловості Ірану. Або, між рядками, співучасть росіян у створенні ядерної зброї для аятолл. Виглядає, теж уже в минулому.

Хтось ще пам'ятає літак МАУ?

Довідка ШІ про колишню трагедію, яку, пригадую, тоді хтось із оглядачів назвав "початком початку Третьої Світової війни": "8 січня 2020 року пасажирський літак Boeing 737-800 авіакомпанії МАУ (рейс PS752), що прямував з Тегерана до Києва, був збитий ракетами ППО Ірану невдовзі після зльоту, загинули всі 176 людей на борту. Іран заявив, що літак помилково прийняли за ворожу ціль.

Жертви: Загинули 167 пасажирів та 9 членів екіпажу (громадяни України, Ірану, Канади, Швеції, Афганістану та Великобританії).

Причини: Літак був збитий двома ракетами "земля-повітря" Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) у стані підвищеної бойової готовності.

Реакція Ірану: Спочатку Іран заперечував провину, заявляючи про технічну несправність, але через три дні визнав факт збиття.

Відповідальність: У квітні 2023 року в Ірані засудили 10 військових, проте міжнародна спільнота вважає цей процес несправедливим".

Ще б пак, таким його не вважати! Хоч уже тоді згадана спільнота розписалася великими літерами у власній беззубості - хоч трохи серйозних наслідків для злочинців "процес" не мав. Українське МЗС не погоджувалося, було, на 200 000 доларів, суму іранських компенсацій родичам загиблих українців - справді несерйозну. Далі розмов справа не зрушилася, зате Іран зменшив виплати до 150 000 і, як повідомлялося, почав їх виплачувати сімям в Україні. Чимало з них від цих виплат відмовилися, природньо вважаючи підхід до справи блюзнірським і вимагаючи належного покарання винних.

Тим часом, в 2025му Іран позивався до Міжнародного кримінального суду проти України, Канади, Швеції та Великої Британії, вимагаючи скасувати рішення Ради Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) - нормальна людожерська "справедливість". Бо в Раді наполягали на умисному збитті літака.

Шість років тому, одразу після трагедії чимало знайомих іранців висловлювали мені співчуття. Деякі зі сльозами на очах дякували українському екіпажеві, що скерували вже фатально пошкоджений літак подалі від житлового сектора Тегерана, за 60 км від міста. Аби розбився посеред поля і не забрав ще більше життів.

Ось список загиблих у катастрофі: Сергій Хоменко – пілот, Олексій Наумкін – інструктор, Володимир Гапоненко – командир, бортпровідники Катерина Статник, Марія Микитюк, Валерія Овчарук, Юлія Сологуб, Ігор Матьков, Денис Ліхно, пасажири Ольга Кобюк та Олена Малахова. Всього 11 українців. Згадайте їх, коли будете читати в українських ЗМІ, що "не так треба було вирішувати питання з Іраном".

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: https://www.theguardian.com/, https://uk.wikipedia.org/