“Євангеліє від лукавого”, недавні освідчення москві від Папи Франциска, зараз намагається дезавуювати пресслужба Святого Престолу. Мовляв, лідер католицької церкви зовсім не мав на увазі виправдати війну рф проти України, лише “визнавав цінність їхньої культури“ тощо. Але Папині слова про “матінку-росію“ чи “велич“ її монархів – це вже закономірність. Підігравання агресорові з апостольської столиці далі обов’язково буде, бо Франциска використовують як рупор. Потужного пропутінського лобі з емісарів русміра в Європі, заокеанських глобалістів та їхніх опонентів, корисних ідіотів штибу кардинала Вігано. Як зробити з католицької церкви філію московської, розбір польотів.
“Любити по-російськи” в Римі
Тільки минулого року кремль витратив на пропаганду 1.9 млрд. доларів – дані проєкту Debunk. Скільки саме з них осіли в кишенях лояльних італійських політиків, журналістів чи працівників римської курії, невідомо. Але в цьому контексті варто звернути увагу на гебешне минуле недавнього очільника російської місії у Ватікані алєксандра авдєєва. Уродженця Кременчука на Полтавщині й зубра російської дипломатії.
Прикметно, що його перебування у Римі збіглося в часі з Францисковим, обидва в травні цього року відзначали 10 років на своїх посадах. Ексміністр культури росії алєксандр авдєєв є вихованцем радянської школи, починав ще в 1968му референтом генконсульства ссср в Алжирі. Далі робота в апараті мід ссср, послом у Франції, Люксембурга, Болгарії. Високі щаблі займав завжди, незалежно від зміни генсеків кпсс чи політичних режимів. Таке можливо тільки за умови щільної приналежності до чекістських структур. Це підтвердилося 1996го, коли авдєєва призначили заступником міністра закордонних справ рф євгєнія прімакова, генерала кгб.
На той час всі встигли забути, що 13ма роками раніше, в 1983му, авдєєва ганебно вислали із Франції за шпигунство. Разом із 47ма іншими “служащімі” російського посольства, усіх разом здав кагебіст-утікач на Захід владімір вєтров.
Та ба, з початку 2000х авдєєв знову працював у Франції, і саме з ним пов’язують зростаючу відтоді проросійськість офіційного Парижа. Активно вербував прихильників рф серед політичних та інтелектуальних еліт Франції, налагодив співпрацю з нащадками російських емігрантів. Заодно й приріс нерухомістю, у Франції має квартиру.
Відомий z-патріот і “ура-православія”, категоричний антизахідник. Володіє англійською, французькою, італійською та болгарською мовами. Є завсідником світських тусовок європейських дипломатів, чимало з ним товаришують, бачили його приватну колекцію старовинних гравюр. Ось такого фахівця москва 10 років тому відрядила до Ватікана. Він недарма їв свій хліб, судячи із заяв Папи про війну в Україні – спочатку млявих і боягузливих, відтак неприховано на користь кремля.
Тенденцію з Рима швидко підхопили в інших євростолицях. Навіть настільки прихильній до Києва, як Варшава. В нас ця історія не мала особливого розголосу, зате в Польщі викликала хвилю обурення. Коли восени минулого року тамтешній папський нунцій Сальваторе Пеннакіо запросив на офіційний прийом для дипломатів також і російського посла сєргєя андрєєва. І знову у відповідь на “як можна?!” з Рима прозвучали тільки ніякові мимрення про “прагнення миру”.
Однак, справа не лише в кремлівському впливі на Папу, але й особистості його самого, доволі суперечливій.
Обережний Бергольйо
“За роки хунти ми ніколи не чули від нього хоч трохи рішучого осуду страхітливого режиму. Навіть тоді, коли кати відбирали новонароджених немовлят у породіль, неугодних верхівці, теж не звучало категоричних оцінок з його уст. Бергольйо умів не псувати собі особливо стосунків із владою, будь-якою”, – згадують критики чинного Папи, його земляки з Буенос-Айреса (https://socialism.com/fs-article/pope-francis-the-catholic-church-and-argentinas-dirty-war/).
Військова хунта під проводом генерала Хорхе Відели верховодила Аргентиною з 1976го по 1983й. Геноцидили всіх, хто не погоджувалися з “генеральною лінією партії”; так зникли понад 50 000 громадян. Серед жертв не бракувало католицьких священиків та черниць: їх викрадали, піддавали тортурам, скидали в річки з військових літаків.
В роки хунти кардинал Хорхе Марія Бергольйо, сьогоднішній Папа Франциск, керував єзуїтським орденом, впливовим консервативним об’єднанням, яке поділяло ідеологію Відели. Репутація Бергольйо тих часів була діаметрально протилежною сьогоднішній. Відколи він у Римі, світові ЗМІ, власність глобальних гравців, створили Папі імідж прогресивного ліберала, заступника бідняків і стражденних, майже 100%во лівого (https://thefederalist.com/2015/01/26/pope-francis-is-a-leftist-and-must-be-called-out/).Тим часом, у 1970х кардинал не поспішав підтримувати єдиновірців, які закликали захищати найменш забезпечених.
Тоді ж трапилася вельми негарна історія, відлуння якої тягнеться за Папою й досі. Колишні наставники Бергольйо, отці-єзуїти Орландо Йоріо та Франциско Джалікс, звинуватили свого вихованця, що здав їх режимові як “підозрюваних у лівих симпатіях. А такими тоді називали будь-кого, хто зважувався кинути виклик хунті”https://socialism.com/fs-article/pope-francis-the-catholic-church-and-argentinas-dirty-war/).
Обидва священики були налаштовані працювати з біднотою в нетрях Буенос-Айреса та спілкуватися з лівими опозиціонерами режиму. Коли відхилили наказ Бергольйо припинити свою роботу, той прогнав їх з єзуїтського ордену. Незабаром після цього Йоріо, Джалікса і ще шістьох парафіян викрали бандити хунти. Священиків катували протягом кількох місяців, а потім кинули на узбіччі. Натомість шестеро мирян-католиків зникли.
Під час першого процесу над лідерами хунти в 1985 році Йоріо заявив, що впевнений: Бергольйо передав військовим список з іменами викрадених. Франциско Джалікс написав книгу про ці події. В ній повідомив. що Бергольйо пообіцяв їм, було, розповісти військовим, що священики не були терористами. Проте, “зі слів офіційної особи та тридцяти документів, до яких я зміг отримати доступ пізніше, ми змогли довести, без жодних сумнівів, що ця людина не лише не дотримала своєї обіцянки, а навпаки, представила неправдиву інформацію і зробила [на нас] донос військовим”.
Настав 2013й, Бергольйо обрали Папою. Йоріо на той час уже помер, а Джалікс, який доживав віку в німецькому монастирі, навесні того ж 2013го зробив несподівану заяву. Відмовився від своїх звинувачень проти Бергольйо і сказав, що його “ввели в оману”: “Я помилявся, нема доказів провини колишнього кардинала в нашому затриманні”. Ба, більше – Джалікс і Бергольйо, як з'ясувалося, “замирилися ще 2000го і тоді ж по-братерськи обнялися” (https://www.theguardian.com/world/2013/mar/21/pope-francis-argentinian-junta-priest).
Заяву Джалікса поширили світові ЗМІ. Що, однак, не додало симпатиків Папи на його батьківщині серед тих, хто вижили після тортур хунти чи втратили рідних в 1970х: “Якби церква, її глава в Аргентині, рішучіше висловилися на наш захист, режим не був би настільки жорстоким”.
Але в бутність кардиналом чинний Папа коли й виявляв рішучість, то робив це подібно до того, як відгукується сьогодні про війну в Україні – “аби, боронь Боже, нікого не образити”. Зате саме під час душпастирського служіння Бергольйо Аргентина стала першою країною Латинської Америки, де дозволили одностатеві шлюби. Тим часом,
російський тренд Ватікана
Підхопили, в т.ч. й опоненти Папи в католицькій церкві. Осанни москві співає і кардинал Вігано, колишній нунцій в США. В березні минулого року виправдовував російський напад, “бо необхідно було зупинити неонацистів та лбгт-пропаганду в Україні“ ( https://dallasvoice.com/former-vatican-ambassador-says-russia-invaded-ukraine-to-stop-dangerous-lgbtq-ideology/). Далі вже знайома путінська риторика про “денацифікацію“.
Навесні вже цього року в інтерв’ю державному російському телебачанню Вігано повторив те саме і захопився “антисатанинською політикою” путіна, “який спецоперацією в Україні був змушений захищати від НАТО незалежність росії”. Також кардинал засудив вигнання московської церкви з київської Лаври (https://remnantnewspaper.com/web/index.php/articles/item/6626-archbishop-vigano-interviewed-on-russian-tv).
Офіційної реакції Рима на кардиналову підтримку державного тероризму рф не було. Але відомо, що Папа і керівник рпц кірілл обмінюються вітаннями на головні християнські свята і планують спільну зустріч. Хоч “блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків” (Біблія, Псалми 1:1.2. Цитата не має відношення до характеристик кірілла та Папи Франциска).
https://thefederalist.com, https://www.polsatnews.pl, https://lenta.ru/, https://socialism.com, https://www.theguardian.com, https://www.catholicity.com, https://dallasvoice.com, https://remnantnewspaper.com
Global Village Home
Фото: https://ria.ru/
Comments