Убитий в "Скелі". Один із

Типова для сьогодення "небойова втрата": бусифікували з роботи, відправили в сумнозвісний підрозділ на Харківщині. Через два тижні матір молодого здорового чоловіка викликали на впізнання тіла сина.

Зараз пішла хвиля публікацій з приводу вбивств та масових знущань у "Скелі" (Після резонансної публікації Катерини Лихогляд на ресурсі "Бабель" Що відбувається в штурмовому полку Скеля і чому в його навчальних центрах постійно помирають люди - ред.). Нарешті хоч хтось трохи розслідував і показав сумну реальність того, що відбувається у деяких підрозділах. Але знаючі люди кажуть, що це лише верхівка скелі.

Хоча це недивно: правлячі мародери поставили Конституцію на паузу, перетворивши громадян на безправних рабів. І відповідне ставлення до силою та беззаконням поневолених.

Це сталося із сином моєї співробітниці, Нечипорчук Людмили Степанівни.

12 березня цього року 36-річного Богдана Нечипорчука бусифікували прямо з робочого місця - з техстанції по вулиці Полярній у Києві, де він безперервно пропрацював 18 років.

Від самого початку все пішло не так. Богдан пояснював, що його батько - інвалід I групи і не може самостійно пересуватися, показував документи. Мати також інвалід. Рідний брат на фронті. Але кого це зараз цікавить? Силоюміць, порвавши сорочку, Богдана заштовхали в буса. Під роздачу потрапив і його начальник, який намагався врятувати цінного працівника.

У ТЦК того ж дня швидко пройшов лікарську комісію, яка, за його словами, була повною фікцією. Хоч би що говорила людина, всі були придатні і без обмежень.

Того ж дня відправили до Харківської області, в одну із частин "Скелі". Мати дивом змогла дізнатися номер командира, неодноразово дзвонила йому і просила дати синові телефон бодай для одного дзвінка. Спочатку командир відповів, щоби не хвилювалася, що з її сина зроблять тигра та відправлять захищати країну. Потім перестав брати слухавку. Жодного зв'язку, жодної інформації.

Через два тижні Людмилі Степанівні зателефонували з лікарні та повідомили, що їй необхідно приїхати на впізнання тіла сина.

Коли вона прибула, то побачила велику вм'ятину на голові, синці, а також побиті і чомусь примотані скотчем до тіла руки. Працівники лікарні розповіли їй, що Богдана привезли вже в комі, і вони нічого не могли зробити. Чому їй не повідомили раніше, поки був живий, не змогли відповісти. У свідоцтві про смерть вказано, що помер від гематоми.

Вона відразу написала звернення до Військової служби правопорядку з вимогою розслідувати смерть сина, сподіваючись на справедливе покарання винних. Якби це сталося, я б і не писав цей допис.

Відповідь Військової служби матері вбитого

Але згодом надійшла відповідь, з якої випливало, що її сина нібито було доправлено до лікарні не з черепно-мозковою травмою та побоями, а з діагнозом "стан абстиненції з делірієм". Причиною ж смерті вказано "токсичну енцефалопатію". Це, коли наркотик зжер мізки до стану овочів. Більше того, їй порадили подати до суду на лікарів військово-лікарської комісії, які нібито недогледали таку прикру обставину. Уявляєте рівень цинізму та знущання з убитої горем жінки?!

Я бачив кілька разів Богдана. Це була людина зі здоровим кольором обличчя та без найменших ознак наркоманії. Його забрали зранку з роботи абсолютно здоровим.

Хтось знає іньєкційних наркоманів, які о 8 ранку крутять гайки під витягом? Всі родичі, друзі та колеги категорично відкидають можливість навіть епізодичного вживання ним будь-яких речовин.

Виходить, що ні в чому не винну людину спочатку вбили одні представники злочинної системи, потім інші їх прикрили і, до того ж, зганьбили пам'ять загиблого. Колова порука служак людожерам, які захопили владу.

Саме тому я вирішив написати цей текст на згадку про нього - простого, доброго, безвинного хлопця, звичайного роботягу, який був по-звірячому вбитий своїми ж співгромадянами.

Це все, що потрібно знати про порядки та підходи, влаштовані системою, яку вона змушує захищати. Про це мають знати всі, таким злочинам нема виправдання. Хто зараз намагається відмазати існуючі порядки - той така ж мерзота, як ці садисти та вбивці.

Через місяць після смерті сина, не витримавши горя, помер батько Богдана.

Рідний старший брат Богдана, Микола, з 2015 року воював і, коли почалася повномасштабна війна, одразу пішов добровольцем у пекло. Він був неодноразово поранений. Завжди говорив молодшому, що захищатиме Батьківщину як предстваник їхньої родини, а Богдан має дбати про хворих батьків.

За кілька тижнів у Богдана мало відбутися весілля. Але ті, хто має захищати простих громадян, розпорядилися його долею по-іншому.

Вічна пам'ять тобі, безвинно вбитий Богдане. Нехай Господь подбає про твою душу.

Facebook

Олег Торгало (Олег Торгало). Австрія

Фото: Олег Торгало

Ще на тему: Скандал у 225му ОШБ