top of page
  • Writer's pictureLyudmyla Pustelnyk

Українська вже не наша земля



Належить власникам зі США, Китаю, Німеччини, Саудівської Аравії, Катару, Франції, рф та ще низки країн. Задовго до скасування земельного мораторію і початку російського вторгнення 24.02.2022 р., в обхід чинного законодавства. Це понад 6 млн. орних гектарів, як пишуть західні дослідники, хоч справжня цифра може бути ще більшою. Як схрестили транснаціональні корпорації, вітчизняних олігархів і корумповані українські уряди задля розпродажу національного багатства та загроз нашому довкіллю – розслідування за матеріалами відкритих джерел.



“Продати Батьківщину”: західні "партнери"


Світові топгіганти Cargill, DuРont і Monsanto, виробники №1 отрутохімікалій, добрив та ГМО-продукції, заодно є головними інвесторами вітчизняного агробізнесу, давно. Та фактичними господарями загрозливо значної частки нашої сільськогосподарської землі. Усі три добре відомі на планеті з щонайгіршого боку. Їх називають “екозлочинцями”, які на десятиріччя отруювали довкілля на всіх континентах. Натомість українські провідні ЗМІ цю трійку згадували, переважно, схвально. Але ось лише кілька прикладів з ганебного минулого Cargill, DuРont і Monsanto:


В 1984му токсином С-8 (використовується для виготовлення тефлону) DuРont отруїла питну воду мешканцям одразу двох штатів, Огайо та Західної Вірджинії. Вміст С-8 в місцевій річці перевищив норму у 8 разів. Чимало працівників заводу компанії у Паркенбурзі захворіли на рак та лейкемію. Судові процеси тяглися аж до 2017го, DuРont виплатила постраждалим 671 млн. доларів. Про злочин відзняли голівудську стрічку “Темні води” з Марком Руффало в головній ролі.


В Україні DuРont присутня вже чверть сторіччя.


Йдемо далі – Cargill. За її сприяння в бразилійській провінції Серрадо в 2019му вирубали 170 000 гектарів лісу. Бо треба було вирощувати сою, а Cargill є одним з ключових її постачальників у світі й успішно тіснить у цій справі Китай. Наслідок: Серрадо втратила більше половини свого природнього рослинного світу, там змінився клімат на більш посушливий. Регіон потерпає від зневоднення та ерозії грунтів; недарма вирощування сої потребує великої кількості вологи.


Перший офіс Cargill в Україні відкрився в 1991 р.


Нарешті, Monsanto, яка в нас з 1992го. (В 2018му почала називатися Bayer, куплена німецьким власником. Задля зручності користуватимуся старою назвою – Л.П.). B Індії Monsanto контролювала 27% ринку насіння, з 2002го продавала місцевим фермерам генетично модифіковане – кукурудзи, гірчиці, бавовни (https://www.lifegate.com/vandana-shiva-gm-mustard-bt-cotton-india). Відтак ГМО-бавовна за назвою Bollgard I bt. вбила Bt-токсином майже 60% корисних ґрунтових організмів на полях Відарбха, що в штаті Махараштра. Оскільки на Bt-рослинах нема запилювачів, то й виробництво меду в бавовняних районах одразу занепало.



Селянам, які купили насіння, обіцяли його високу стійкість до шкідників, отже, й хімікалій для боротьби з ними наче б то потрібно менше. Насправді сталося з точністю до навпаки, й фермери були змушені використовувати більше пестицидів, ніж будь-коли. До цього ж заохочувала Monsanto, яка пестициди виробляє. Крім них, ще й діоксин, “оранжевий агент” та поліхлоровані біфеніли (ПХБ).


Першими, як уже згадувалося, від пестицидів загинули навколишні бджоли. А далі розгорнулася справжня національна трагедія: самогубства 290 000 селян, що використовували насіння від Monsanto. Зв’язок: дрібні індійські фермери отримують позики залежно від того, скільки очікується врожайності насіння. Якщо фермер хоче позику, то повинен використовувати ГМО-насіння, це єдиний варіант, бо дешеве. Обійшлося, щоправда, надто дорого (https://digitalcommons.salve.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1001&context=env334_justice). Судова тяганина компанії з постраждалими індійцями відтак триває роками, зі змінним успіхом.


Незважаючи на описане вище, наша держава свого часу відкрила обійми Cargill, DuРont і Monsanto – виглядає, що без жодних попередніх перевірок! Урядовці, мабуть, принципово не читали міжнародну пресу, або ж їм зробили пропозицію, від якої не змогли відмовитися. Хоч запустити на агроринок діячів, на чиїх репутаціях тавра ставити ніде – не просто безвідповідально, але й злочинно.


Відтоді обійми згаданих та інших міжнародних власників стискаються навколо українських угідь все щільніше. Як стало можливим, що іноземці заволоділи нашою землею ще задовго до 2021го? Коли Верховна Рада з подачі президента Зеленського та міжнародних гравців припинила мораторій на її продаж. Про все за порядком.



Нестерпна легкість земельної схеми


Сьогодні під контролем щонайменше десяти західних транснаціональних компаній перебувають, згідно з різними оцінками, 71% сільського господарства України та понад 6 млн. га орної землі. З них , починаючи ще з 2013го, 9% площ, на Дніпропетровщині й не тільки, контролюють агропромисловці з Китаю XPCC та KSG Agro. А це складає, ні багато, ні мало, 5% всієї території нашої країни. (https://www.theatlantic.com/international/archive/2013/09/china-just-bought-five-percent-ukraine/310743/).


Прикметно, що приблизно в той же період уряди Філіппін та Мозамбіку китайцям здавати свої гектари в довготермінову оренду відмовилися – з міркувань національної безпеки. Зате українці виявилися гостиннішими, аж занадто.


Справжня цифра вже не наших рідних земель може бути ще серйознішою, ніж 6 млн. га, бо фактичне поглинання вітчизного аграрного сектора іноземцями сталося вже 2014го – через закордонні вливання у великі українські агрохолдинги та дірки в українському законодавстві.


Не без “заохочень” від дорогих західних партнерів Києва - згадаймо передвоєнний 2013й, коли Світовий банк надав українському урядові позику в розмірі 89 мільйонів доларів США. Кошти призначалися на розробку програми оформлення актів і прав власності, необхідних для комерціалізації державної та кооперативної землі.

Тож скасуванням заборони торгувати нею в 2021му Зеленський лише продовжив процес, запущений ще за В.Януковича й успішно продовжений командою П.Порошенка – коли був цілком живим земельний мораторій! Однак, до сьогоднішнього стану речей причетні усі без винятку президенти та прем’єр міністри України. На те й стара-добра корупційна “традиція”.


Настільки міцна, що й без жодного вторгнення 24.02.2022го грошовиті громадяни рф спокійно користувалися нашими гектарами. В 2014му власником українських угідь стала російська Renaissance Group – 250 000 га, нею керує близький до кремля олігарх Міхаїл Прохоров.



Це тоді, коли до дозволу продавати основний національний ресурс залишалося цілих сім років! Але саме в 2014му 1.6 млн. га почали належати не українським, а закордонним великим компаніям. В 2016му ця цифра зросла до 2.8 млн.га.


На одному з чільних місць серед покупців землі в 2014му опинилася Mriya Agro Holding Public Limited, зареєстрована на Кіпрі – 298 000 га, з володіннями в Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській та Рівненській областях. Початково “Мрія” – українське підприємство, що, втім, тривало недовго. В серпні 2014го оголосила про технічний дефолт, а серед кредиторів “Мрії” тих часів, увага! – російські “Сбєрбанк” та “Альфа-банк”, нині підсанкційні. Після дефолту агрохолдинг придбали саудити – Saudi Agricultural and Livestock Investment Co. (SALIC).


Найбільше, 405 000 га, в 2014му володіла відома в нас Kernel Holding S.A. (Cтаном на 2021 р. ця цифра зросла до 570. 500 га). З пропискою в Люксембурзі, зате з головним офісом в Києві та українським засновником, мільйонером, ексрегіоналом та ексБЮТівцем Андрієм Веревським. Бізнес-партнером ще одного олігарха “регіонального” розливу, Віталія Хомутинніка.


До початку великої війни в лютому минулого року Kernel Holding S.A була виробником №1 соняшникової олії в світі. Зараз через російське вторгнення змагається зі збитками, але що втримається на плаву, сумнівів нема. Недарма серед акціонерів Kernel – американські інвестиційні монстри Kopernik Global Investors LLC, Grantham, Mayo, Van Otterloo & Co, LLC, The Vanguard Group, Inc. та Dimensional Fund Advisors LP (https://www.marketscreener.com/quote/stock/KERNEL-HOLDING-S-A-6500047/company/).

Далі в списку-2014 іноземних господарів нашого національного багатства розташувався різний “дріб’язок” із 33 000, 50 000, 90 000 та 120 000 га – цифри незалежного дослідницького центру Інститут Окленда (Oakland Institute), США. (https://www.oaklandinstitute.org/sites/oaklandinstitute.org/files/Brief_CorporateTakeoverofUkraine_0.pdf) .


Чи не кожна компанія у звіті Oakland Institute (на скріншоті нижче) має українських громадян у радах директорів та серед топменеджерів. Але всі ці компанії зареєстровані за межами нашої країни. Ось вам одна із розгадок, як українська земля опинилася в чужих руках. Та далебі не єдина.



“Продати Батьківщину”, покрокова інструкція


Недосконале вітчизняне законодавство, помножене на дуже умовний патріотизм наших керівних еліт, дозволило спритним діячам легко обійти мораторій. Далі – висновки юридичної фірми Frishberg & Partners: Отже, “інвестори [в Україні], зазвичай, можуть орендувати сільськогосподарські землі до 49 років за раз. Заощаджуючи мільйони доларів готівкою, які інакше необхідно було б витратити, щоби безпосередньо придбати землю”.


Друге – мораторій стосувався лише земель сільськогосподарського призначення. Це “зробило легальним для інвесторів під час оренди полів у землевласників сільськогосподарського призначення побудувати та експлуатувати 100%во іноземну власність – для переробки продукції тощо”.



Не забуваймо і про нашу стару-добру корупцію. Це коли землі власне сільськогосподарського призначення всього лише за пухкий конверт з валютою якийсь голова сільради міг запросто оголосити непридатними для землеробства. Отже такими, що підлягають продажу.


Ще “спосіб обійти земельний мораторій – шляхом купівлі акцій існуючих великих українських агробізнесів. Система розподілу землі в 1990-х роках часто призводила до концентрації землі в руках небагатьох представників керівної еліти. Це, своєю чергою, створило нову еру великих українських агропідприємців – як-от мільярдер Олег Бахматюк, власник UkrLandFarming. До 2013 року UkrLandFarming мав найбільше землі в усій Україні – понад 670 000 га”.


Та наступного року, всього за 6 тижнів до втечі з країни В.Януковича, компанія Cargill придбала 5% UkrLandFarming. Ніби й небагато на перший погляд, однак відтоді Cargill дуже розширила свою присутність в Україні. У період з 2014го по 2022й збільшила свою частку в UkrLandFarming, а також купила додаткові зерносховища і завод для виробництва корму для тварин.


2014го Monsanto інвестувала 200 млн. доларів у будівництво зернозаводу в нашій країні. Те саме зробила й DuРont.



Що робити?


Вам теж здається, що надто часто згадується тема зерна та насіння в контексті Cargill, Monsanto і DuРont? Невипадково, бо із збільшенням “інвестицій у насінництво виникають можливості впровадження генетично модифікованих (ГМО) продуктів. Влітку 2014 року Україна та ЄС включили до своєї спільної угоди пункт (ст. 404) щодо розширення використання біотехнологій в межах країни. Це дає можливість привести ГМО-продукти в Європу, затребувану великими агронасіннєвими компаніями” – попереджав уже згадуваний Інститут Окленда.


Недарма Хесус Мадразо, віцепрезидент Monsanto з корпоративних питань, свого часу висловив сподівання, “що ... біотехнології (або ж ГМО – Л.П.) є тим інструментом, який буде доступним українським аграріям у майбутньому”.


Іншими словами, наші аграрії отримають чудові шанси пройти той же шлях, що їхні індійські колеги років 20 тому.


Що робити? Коментар з приводу директора Інституту Окленда Фредеріка Муссо: “Це безвиграшна ситуація для українців. Поки вони вмирають, захищаючи свою землю, фінансові установи підступно підтримують захоплення сільськогосподарських угідь олігархами та предстваниками західних фінансових інтересів. У той час, коли країна стикається з жахами війни, уряд і західні інституції повинні прислухатися до закликів українського громадянського суспільства, науковців і фермерів призупинити дію земельного закону та всіх операцій із землею. Треба віддати пріоритет моделі, де більше не домінують олігархія та корупція, де земля та ресурси контролюються та приносять користь усім українцям. Це є шляхом уперед для післявоєнної реконструкції”.


Наразі, щоправда, спостерігаємо протилежн: недавно Зеленський підписав угоду з американськими інвестиційним фондом BlackRock та банком JP Morgan про створення післявоєнного фонду відновлення України. Обидві інституції щільно пов’язані з Cargill, DuРont і Monsanto. Наприклад, 9% акцій BlackRock володіє The Vanguard Group – та сама, що є головним акціонером DowDuPont (https://www.marketscreener.com/quote/stock/DOWDUPONT-INC-37717199/company/).

Тому битва за право бути господарями в себе вдома – це не лише сьогоднішня з росією. Після Перемоги напевне буде інша, юридична й не тільки – із закордонними корпораціями, ласими до наших чорноземів. Інакше є великий ризик отримати забруднені й виснажені грунти, кволі покоління та ГМО-продукцію. Останнє – основний засіб збагачення міжнародних агрохолдингів, а ті, нагадаю, працюють у нас уже десятиріччями.



Global Village Home





0 comments

Comments


bottom of page