• Lyudmyla Pustelnyk

Український фактор на виборах губернатора в Орегоні



Майже політичний трилер: як з допомогою львівської художниці Оксани Давиди, що мешкає в Америці, реформували місцевий осередок конституційної партії США. А сама Оксана стала “ворогом народу” для орегонських “демократів” і республіканців, бо вголос висловилася за знищення путіна.



Поле перед битвою


Про все за порядком: чоловік пані Оксани, Пол Ромеро – претендент на посаду губернатора штату. Колишній військовий, прихильник класичних цінностей, консерватор, незалежний кандидат. Реальний, щоб бути обраним, популярний серед виборців. Перегляди відеозвернень сягають 60000+, кожного.


Орегон – історично “блакитний” (колір демократичної партії – ред.), губернатора-не демократа не було з 1987го. Цьогорічна висуванка “демів” – Тіна Котек, лесбійка, яка зробила свою орієнтацію частиною кампанії.


Колишня представниця Сенату Бетсі Джонсон позиціонує себе як позапартійна кандидатка. Ветеранка влади, 30 років у Конгресі, пані поважного віку. Передвиборча програма – ніби списана в чинної губернаторки, щиро лівої Кейт Браун.


Тутешні республіканці, натомість, політичними чи іншими орієнтаціями не надто відрізняються від традиційних опонентів. Повторюють мантри сьогоднішньої партії влади США, пропагують ЛБГТ та аборти – як це робить головна сьогодні номінантка партії Крістін Дразан.


Ще один з республіканських номінантів – уже екс – мер невеликого міста Стен Пулліам, засвітився у гучному секс-скандалі: разом з дружиною (вже другою) належав до клубу свінгерів. Пікантному розголосові передували пророцтва гарантованої перемоги і коштовна передвиборча кампанія – портретом Пулліама був щедро заквітчаний увесь штат. Все закінчилося мізерними відсотками на праймеріз (попередніх внутріпартійних виборах – ред.) і ганебним сходженням з дистанції.


Прикметно, що в перелічених номінантів – однакові спонсори, підприємства “біг фарми” та “біг тех”.



“Вбити путіна” в Орегоні, як це працює


Кандидат Ромеро – не бізнесмен і не багатій, свою кампанію фінансує самотужки. Розповідає Оксана Давида: – В нас нема грошовитих донорів, всю політичну рекламу оплачуємо самі. Аж до того, що власноручно розвозимо агітаційну продукцію. Всі, хто для нас працюють, роблять це на волонтерських засадах. Однак, Пол – незручний для влади кандидат не лише з міркувань своєї незалежності від основних гравців регіону. Зокрема, свого часу оприлюднив інформацію, що комп’ютерам, які підраховують голоси, напередодні кожних виборів у Орегоні, роблять “апдейт”. Відтак же їх ніхто не сертифікує. Іншими словами, обладнання належним чином “програмують“.


На немейстримного кандидата звернув увагу місцевий осередок конституційної партії США, класичних консерваторів, однієї з найстаріших в країні – також і за віком своїх членів, переважно, пенсіонерів. Запросили Ромеро бути їхнім висуванцем на губернаторських виборах. З республіканцями, до яких, було, належав, Пол розпрощався ще раніше. Вслід за ним до конституційної перейшла низка однодумців, влилася свіжа кров, членство в осередку зросло майже втричі.


Згідно з чинним законодавством, праймеріз у цій партії, як міноритарній, мали відбутися за тиждень після основних. Пані Оксана продовжує: – Все виглядало привабливо: уникаємо бруду виборчої системи, спокійно проводимо Пола через наші партійні праймеріз в головні. Заощаджуємо кошти й сили, і він стає четвертим кандидатом на губернаторську посаду. Це при тому, що від республіканців на губернаторських виборах – аж 17 кандидатів, і приблизно стільки ж – від демократів.

На 26те лютого, ще задовго до відомих подій в Україні, було заплановано з’їзд нашої полїтсили. Вирішили проводити його в нас вдома. 24го почалася повномасштабна війна рф проти України, і місцева газета взяла в мене інтерв’ю. В ньому я зізналася, що готова вбити путіна навіть через екран комп’ютера. Примірник тієї газети лежав на столі у вітальні.


Його побачила наша піар-координаторка Лора Баркер. Змінилася видом просто на очах, почала комусь телефонувати. Мала залишатися в нас ночувати, було вже пізно, але раптом згадала про термінові справи. В мене для Лори того дня були подарунки – вбрання, одна річ моя, авторська, ручної роботи. Вона їх прийняла із задоволенням, попрощалися, поїхала.


Відтак події розвивалися з ефектом лавини. Наступного дня раптом оголосила на нашому сайті, що припиняє працювати для Пола. Звичайно, з усіма властивими американському політесові реверансами про побажання успіху і т.д. Ми з чоловіком не могли нічого зрозуміти – що сталося? Чому?


Ще через кілька Лора днів заявила, що “не можна допустити, аби перша леді Орегона була нацисткою”, що “кандидат Ромеро повинен контролювати, що його дружина говорить, носячись скрізь зі своєю Україною“. “Нацистка”– це я, бо категорично висловилася про кремлівського фюрера. Хоч мала право зробити не лише, як українка, і не лише моральне – свобода слова в США гарантована низкою законодавчих актів.


Згодом ми зрозуміли: дивна, делікатно кажучи, поведінка нашої вже колишньої піар-координаторки пояснюється її роботою на когось з наших опонентів. Швидше за все, республіканців, бо саме на їхньому електоральному полі мій чоловік створює неабияку конкуренцію. “Демократи“ ж надто впевнені у своїй перемозі, маючи, фактично, необмежені фінансові та адміністративні ресурси.


Лора, як проаналізували згодом, чекала своєї “зоряної години”, шукала щонайменшого приводу, аби зашкодити. Знайшла; що я – “потенційна екстремістка”. Навіть якось договорилася до того, що мене “треба ізолювати, бо хочу вбивати людей”. Тобто, путіна. Лора його, як з’ясувалося, підтримує. Вважає: все, що той робить з Україною – правильно. Обіцяла нашим спільним знайомим “знищити кандидата Ромеро”.




“Конституційне розлучення” і нова партія


Проти Пола та Оксани розгорнули повноцінну кампанію цькування – в соцмережах, Телеграм-каналах, місцевих ЗМІ. З найдикішими звинуваченнями, аж до того, що подружжя пов’язане з кабалістами, комуністичною партією Китаю і навіть торгівлею людьми. Тим часом, позов до суду за дефамацію подати не можна – бо така вже у США свобода висловлювання.


Ромеро, врешті, розірвав стосунки з конституційною партією, сталося під час партійних праймеріз у травні, таких очікуваних.


Оксана Давида: – Тільки-но почалося зібрання, ми зрозуміли, що знову попрацював адміністративний ресурс. Несподівано дізналися, що конституційна висунула на попередні вибори ще одну кандидатку – оригінальну особу в нашій місцевості, Доніс Сміт. З репутацією “міської божевільної” та кримінальною історією в минулому.


Не без подиву побачили в залі звільнену нами Лору, яка раптом виявилася членом ради конституційної партії. Лора ходила поміж рядами з демонстративно причепленим до паска пістолетом (в Орегоні дозволяється відкрите носіння зброї – ред.). Ніби натякаючи всім, що побоюється загроз власній безпеці – з нашого боку? Жінка періодично зупинялася біля різних людей і агітувала їх голосувати проти Пола.


Найцікавіше, щоправда, навіть не це: ні кандидатка Сміт, ні Лора на момент праймеріз членства в конституційній партії не мали. Отже, й законних підстав висуватися чи голосувати теж ні. Пані Баркер, наприклад, належала до республіканців. Крім того, була низка процедурних порушень виборчого законодавства конституційною партією, відсутність опублікованих у пресі оголошень про партійні збори – лише одне з порушень. Ми повідомили про все це виборчу комісію штату, в кінцевому рахунку вона визнала травневі праймеріз нелегітимними і оштрафувала порушників.


Звернулися також із заявами про порушення федеральних законів до ФБР, Комісії з етики, шерифів. Відтоді минуло півроку, жодних відповідей ми не отримали. Що не дивно, бо всі перелічені структури контролюються “демократами”.


Підсумую: в нашому штаті було зроблено все можливе, щоб усунути від участі у виборах єдиного консервативного кандидата з альтернативними владі, не соціал-демократичними, програмою і баченням. Саме його представляють вже згадані Тіна Котек, Бетсі Джонсон та Крістін Дразан. Формально всі три належать до різних сил, але виявляють зворушливу єдність, сповідуючи ліву ідею; ми їх називаємо “політичними трійнятами”.


Після травня 2022го конституційна партія Орегона розділилася на прихильників і опонентів подружжя Ромеро. У серпні ті, хто підтримують Пола, провели повторне зібрання і висунули його у губернатори штату як right in candidate, незалежного від жодного об’єднання кандидата. Відповідно до процедури, передбаченої американським виборчим законодавством. З власної ініціативи виборці провели за кандидата Ромеро вже кілька раллі (масових агітаційних акцій – ред.), а по соцмережах поширюється народна творчість на його підтримку – меми та відео.


Пол та Оксана налаштовані рішуче й готові до найдраматичніших сценаріїв. Недарма у виборах губернатора Орегона надійно присутній український фактор.



Людмила Пустельник, Global Village Home


Фото з архіву Оксани Давиди

179 views2 comments