Десь упіймали корегувальницю ворожого вогню – це СБУ, вагітне небаченням у себе під носом, розродилося дуже охоронно безпековою діяльністю на дев’ятому місяці війни.
Hа Херсонщині накрили мокрим рядном пару колаборантів. Або взяли за дупу зрадника, він фейсбучив до фсб розташування наших частин. Молодці, ура, фанфари й сюжет у теленовинах – бо круто вгатили з гармати по горобцях! Тільки де ж вони, арешти державних зрадників з гучними іменами? Не встигли ж усі втекти до рф! Чимало, як той же Богуслаєв, нарешті затриманий недавно, залишилися в Україні.
Хлопці, а слабко бодай викликати на допит екс-президента Кучму? Чи братів Суркісів, для початку? А далі за списком Forbes’a. Добре, про все за порядком, чому саме цих згадую. Та почну здаля.
Мені з біса шкода, що наш шостий президент свого часу державно вшанував похорон першого, Л.Кравчука. Не варто було аж настільки нівелювати численні претензії до небіжчика, за яким плакала усе його життя не одна стаття Кримінального кодексу. Ще шкодіше, що вже помер і не буде, хай навіть символічно, відповідати за ядерне й не лише роззброєння (зраду) Батьківщини. А також розподіл її багатств між ближчими друзями, дерибан Чорноморського пароплавства та інші “маленькі хатинки в Швейцарії”, вони ж – велика корупція на руїнах ссср.
Тим часом, Леонід-2, Кучма, ще живий і повний сил. Охоче роздає інтерв’ю, в них патріотично б’ється в старечі груди. Його “охоплюють гнів за віроломство росії та гордість за український народ” у цій війні.
Це говорить чоловік, за чийого керування Україною вона ганебно відмовилася від своєї, цілком законної частки військового флоту ссср. Цитую Вікіпедію: “9 червня 1995 року Кучма і Єльцин вирішили поділити флот: 18,3 % кораблів відійшли до ВМС України і 81,7 % суден — до ВМС РФ”. Перед тим, було, домовлялися ще з Кравчуком ділити 50х50. Однак...
Далі ще цитата, довга: Відповідно до досягнутих Угод від 9 червня 1995 року та 28 травня 1997 року Чорноморський флот Росії на території України міг мати 25 тис. чоловік особового складу; бойових кораблів – 32, бойових катерів – 20, кораблів спецпризначення – 16, суден і катерів допоміжного флоту – 130, пошуково-рятувальних суден і катерів – 40, гідрографічних суден і катерів – 34). Бойових літаків морської авіації наземного базування (22 од.), звичайних озброєнь і техніки: 132 бойових броньованих машин і 24 артилерійських одиниць калібру 100 мм і вище. За Росією залишилися: 3 пункти базування корабельного складу - Севастополь, Феодосія і Миколаїв; 16 командних пунктів з 80, 11 об'єктів зв'язку з 39, 5 об'єктів забезпечення ракетно-артилерійської і міноторпедної зброї; 31-й випробувальний центр з відповідними об’єктами забезпечення (в районі Феодосії); військовий санаторій «Ялта», 830-й пост зв’язку та ретрансляції в м. Ялта, 1001-й пункт високочастотного зв’язку в населеному пункті Прибережне Судакського району, 2436-й склад ракетного палива на станції Мамут[2].
Міжурядовою угодою про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року було погоджено строк перебування Російського флоту у Севастополі до 2017 року”.
Комусь ще дивно, чому окупанти так легко захопили в 2022му Маріуполь і Херсон? Я в курсі про інші причини, ті, що напередодні 24.02., але головні сталися набагато раніше. Як-от, що протягом двох термінів на Банковій Леонід Данилович лише те й робив, що різноманітні поступки росії. Одночасно плекав вітчизняний олігархат (Суркіси і Ко), щільно зрощений з московським – настільки, що станом ще на 2005й рік наша економіка була на 60% “зав’язана” на російську.
Вже не згадувати про інші недрібниці. Коли просто в центрі Києва, в Будинку вчителя, усілякі “рускіє союзи” спокійно скликали пресконференції. Так само спокійно хвалилися журналістам, що збираються приєднувати Україну до рф.
Чи засилля московської попси на всіх наших радіостанціях, телеканалах, концертних майданчиках і роздавання звань “заслужених” і “народних” України тамтешнім “звьоздам”? З благословення й активного сприяння подружжя Кучм, зокрема, колишньої першої леді, Людмили.
Чому СБУ та інші втаємничені настільки безпечно, даруйте за тавтологію, поставилися до вище згаданих цифр і всім відомих фактів? А також послідовної політики приниження всього українського першою особою держави на користь ворога? Той, до речі, ніколи не приховував, що ворог. Врешті, зізнання самого Кучми, воно теж чомусь пройшло повз увагу наших компетентних органів. А Леонід ні разу не робив з нього секрету: ”Приїхала з росії делегація, ще коли був директором “Південмашу”, запропонували балотуватися на президентських виборах. Я подумав – а що, можна!”.
Другий президент відносно затишно коротає собі дні на пенсії, ніхто не питає незручних питань. Поки братам Суркісам зараз тепло й світло на Лазуровому березі, не як більшості їхніх співгромадян в Україні в темних і холодних помешканнях. Якщо ті помешкання ще не знищені ерефськими обстрілами, звичайно. Сьогодні ніхто й не згадає, що свою власність, “Тернопільобленерго” і “Львівобенерго”, олігархи Григорій та Ігор почали продавати ще в 2017му. Збіг обставин чи їх про щось попередили ще тоді? Якому би це нелінивому слідчому спробувати додати 2+2: довоєнні контакти Суркісів з посадовцями з рф, продаж ними енергетичних активів і сьогоднішні розстріли енергетичної інфраструктури російськими ракетами?
Мені небезпідставно скажуть: все це – даремні мрії, батька вітчизняних олігофренів-крадіїв ніхто не зачепить. І старий уже... Заперечу, що навіть Піночета таки судили за злочини, коли вже однією ногою в могилі був. Сісти, щоправда, не встиг, але в останні роки довелося багато потратити на адвокатів всього нажитого непосильним неробством.
Хіба ми чимось гірші від чилійців?
Людмила Пустельник, Global Village Home
