Світ давно знав про закладену росіянами вибухівку на Каховській ГЕС. Про це кричали всі, в т.ч. і Зеленський, ще коли – але глобальна спільнота продовжувала жувати шмарклі про "недопущення ескалації". Дочекалися?!
Ось тільки проковтне цинічна вашингтонсько-брюссельська сволота і це. Як вже раніше ковтали, ще й облизувалися, після Бучі, Маріуполя, Оленівки, Дніпра, щоденного ракетного терору українських міст. Якщо, боронь Боже, щось станеться на ЗАЕС – чи тоді, нарешті, партнери прокинуться? Але давайте без ілюзій – їм тупо вигідно, щоб на українській землі залишилося якомога менше українців, це було зрозуміло ще до 24.02.2022. Скличуть ще один беззубий Радбез ООН, потупають старечими ніжками на пуйла, вигадають нові "пекельні санкції". Ними в рф підітруться, та не більше; як завжди.
І 6го ж червня, в день чергової української трагедії, закордонні пітекантропи думки і просто підлизувачі російського лайна "отмєчают" черговий день народження російського поета. Чиїй чоловічій вроді досі заздрять самці-орангутанги в джунглях, і чиє ім’я, алєксандр, переплутали минулого року навіть у російському посольстві у США. Коли назвали пушкіна "іваном" у своїх офіційних зверненнях.
А нині гортаю стрічку новин: то наукова конференція десь у Бангладеш на честь пушкіна, то освітня програма, йому ж присвячена, в Берліні, то онлайн-рецитал «євгєнія онєгіна» в Аргентині. Хворі люди і "ай, да сукін син!". Та ж сама матір у тих – можуть ображатися, до біса – хто навіть зараз не соромляться влаштовувати фестини з нагоди днюхи "солнца руской поезії" і починають заяложені теревені, що "мистецтво ж вам нічого не зробило!". Нема у вас жодних гуманістичних ідеалів і бодай натяку на звичайну людську емпатію! Якщо після всього, після розлитого безмежною, за горизонт, повенню українського горя, можете 6.06.2023го носити квіти своєму пушкіну.
В Кишиневі, куди його колись заслали, сьогодні теж носили, тішилися. Ніхто не перешкоджав, активістів, які проти, не спостерігалося. На камеру підстаркуваті фанатки сашенькі умілялісь, як любив пожерти чорби із маладова барашка і впитися місцевим вином. Шкода, не згадали, як віддячив молдовському вельможі Тодору Балшу, в якого гостював. Пані Балш, на думку пушкіна, щось відповіла йому недостатньо шанобливо. Той одразу ж викликав господаря на дуель, але, на щастя, не влучив, обійшлося. Навіть шкода тепер трохи – ото би молдовські шанувальнички тішилися в 21му сторіччі, що алєксандр зробив їхню землячку вдовою! Такий би крутий слід русской "культури" залишився...
Доки її ще десь, крім росії, шануватимуть, носитимуться з пушкіними, як з писаною торбою – будуть продовжуватися трагедії, рівня сьогоднішньої.
Боже, Всесвіте, ЗСУ – покарайте російських убивць!
ЄеСи з НАТами та інші імпотенти – ненавиджу.
Людмила Пустельник, Global Village Home
