Де обіцяне закриття Північного потоку-2 та його наступний демонтаж?
Де заморожені банківські рахунки різних дєріпасок та інших гаманців кремля? Арешт їхньої нерухомості по Лондонах і не тільки? Припинення фінансових операцій з москвою, без євро і долара? Закриття з рф повітряного простору? А також роботи російських сегментів фб, гугла та інших ютубів? Те саме – стосовно мобільного зв’язку? Де оголошення рф державою-терористом, а пуйла – міжнародним злочинцем? Ноти протесту російським послам в євростолицях? Де все це? Де?!
Захід знав про "визнання" "л-днр" ще тижні тому, але нас здали і продовжують це робити.
Послухали шакала і повмивались його калом – якщо переспівати нашу відому приказку про лисичку, щуку та річку в контексті реакції Заходу – сподівано беззубої – на визнання путіним "днр-лнр"-дна і просто зараз впровадження на їхню територію іхтамнєтов. Вони вже туди прийшли, фактичне вторгнення на територію України відбулося. Що станеться саме так, міжнародне кодло "гарантів" нашої безпеки – бідоно-шольци-макроно-джонсони – пречудово знали ще тижні тому– аж до годин початку операції.
Звідки мені відомо, що знали – та елементарно стежте за руками! Балачки на вищому рівні останніх днів, прозорі натяки то з Москви, то з Вашингтона, евакуації на Донбасі. Але на Заході, по суті, всі мовчки спостерігали, верески в пресі не рахуються. І нічого не робили, щоб зупинити оскаженілого кремлівського пігмея. Натомість ми слухали в тисячу надцятий раз обіцянки таааакі санкції запровадити, що пуйло аж шмарклями вмиється!
Маєте сьогодні. З цих "санкцій", мабуть, навіть небіжчики, фанати України, Задорнов з Кобзоном у пеклі іржуть, не те, що новітній гітлер та його оточення. Байден погрозив пальцем, що з л-днр торгувати не можна. Овва, а в них раніше був крутий товарообіг з ЄС чи США?! Блінкен росію засудив, ЄС і собі туди ж, низка західних країн засудили. І? І що сталося, чорт забирай, панове від вашого засудження?!
Найбільше "потішив" верховний представник ЄС у справах безпеки і міжнародної політики Жозеп Боррель, який «не готовий до запровадження вже підготовленого пакету санкцій. Боррель сказав журналістам, що, якби мова йшла про нові анексії українських територій Росією, то, безумовно, санкції запроваджувались би негайно (а території «л-днр» до "визнання" - чиї, Жозепе? – Л.П.). А от через визнання Москвою лише незалежності "днр" і "лнр", Боррель покладе пакет санкцій на стіл переговорів міністрів закордонних справ ЄС і нехай вони вирішують".
До речі – пуйло свою "рєчь" про «прізнаніє» записало ще 2 дні тому, як і засідання ерефівського совбєза.
Знаєте, хоч якийсь позитив від усього цього європараду цинізму й блюзнірства для українців є. Пізно, звичайно, але таки краще, ніж ніколи – в наших закоханих в «друга Києва Джо»-сенильного, можливо, хоч тепер розплющаться очі. Бо рожеві окуляри вам щойно розбили, ще й просто на носі.
Що далі? Та нічого доброго, але, принаймні, знаємо, чого чекати. Я б не поділяла оптимізму з приводу того, що хоч у такий спосіб, але Україна здихалася Мінська, або ж донецької ракової пухлини. Ні, ми отримали дещо гірше. Новий російський плацдарм для подальших зазіхань – раз. Прецедент грубого порушення міжнародних угод і фактичної безкарності за це – два. Загрозу поширення сепаратизму на наші підконтрольні території – три. Російські можливості для організації шантажу європейського регіону – чотири. Це лише те, що лежить на поверхні, список можна продовжувати, на жаль.
Але ж всі чудово знають, що Україні подібне – не вперше, і що вміємо відроджуватися навіть з попелу. Нагадаю давню історію. Перед і під час монгольської навали на Київ наші "європартнери", чимало з них – родичі руських князів – ЖОДЕН не надіслали бодай якоїсь військової допомоги. Просто спостерігали, чекали. Тогочасний французький монарх потихеньку збирав валізи, думав дременути через Ла-Манш до Англії, якщо степові дикуни докотяться до берегів Сени. Але не довелося, Київ урятував європейську цивілізацію. Бо саме українці, і тоді, й сьогодні, залишаються її справжніми носіями, і це не пафос, просто констатую. Знищити таких ніяким недоміркам не вдавалося і не вдасться.
Все будемо.
Людмила Пустельник, Global Village Home
