Чого в Польщi сподiваються вiд нового українського президента – експерти.
Мацєй Занєвiч, полiтичний оглядач, редактор «energetyka24.com»: – Коломойський, партнер новообраного В.Зеленського, неминуче намагатиметься повернути втраченi за часiв Порошенка активи. Це може спричинитися до нового передiлу в енергетичному секторi. Зокрема, пов’язаному з концерном «Укрнафта».
Те, що до команди «Зе» долучився А. Абрамовiчус, колишнiй мiнiстр економiчного розвитку, теж має неабияке значення. Цього пана пiдозрювали у сприяннi iнтересам iншого олiгарха, Дмитра Фiрташа. А каденцiя Порошенка – це суцiльна «дефензива» Фiрташа.
Тож я не здивуюся, коли президенство Зеленського стане такою собi «олiгархiчною реконкiстою» проти Порошенка. Суспiльству це подаватиметься як, наприклад, «впровадження прозахiдних реформ».
Але Порошенко зовсiм не збирається здавати позицiй. Попри те, що програв вибори. У нього все ще бiльшiсть у парламентi i, як на мене, вiн має дуже добрi шанси залишатися ключовим гравцем в полiтицi аж до до осенi. Або й навiть очолити опозицiю Зеленському, в якiй можуть об’єднатися партiї найполярнiших спектрiв.
Крiм того, незабаром – парламентськi вибори в Українi, i це остаточно розставить крапки над «i». Соцiологiчнi опитування кажуть, що БПП може розраховувати хiба-що на 10% пiдтримки громадян, а це в, кращому випадку – третє мiсце у Верховнiй Радi. Значно краща ситуацiя в Ю.Тимошенко (17%), тим часом, як
про партiю Зеленського «Слуга народу» вiдомо так само мало, як i про нього самого. Цiй партiї бракує iдеологiчної платформи, на парламентських виборах до неї можуть потрапити люди з протилежними полiтичними поглядами. Що зовсiм не допомагатиме утвердженню нового президентського курсу.
Цiлком реалiстичний такий сценарiй: Тимошенко зберiгатиме нейтралiтет по вiдношенню до Зеленського, перiодично завдаючи ударiв Порошенковi, з яким має давнi рахунки. Але при цьому зовсiм не допомагає Володимировi в його боротьбi з олiгархатом – гарантовано безрезультатнiй протягом його перших пiвроку каденцiї.
Ймовiрно, що блок Тимошенко утворить коалiцiю зi «Слугою народу». Caма вона вiдмовиться вiд своєї передвиборчо риторики про зниження комунальних тарифiв. Тим бiльше, що амбiцiї Юлiї знову стати премєр-мiнiстром завжди актуальнi.
Але фантастичного, як у серiалi «Слуга народу» розвитку подiй, я теж не виключав би: коли Зеленський б’ється з олiгархатом не на життя, а на смерть. Вiдкидаючи, в тому числi, й недавнiх партнерiв. Щоправда, за такого розкладу йому не варто розраховувати на тривале президенство. Все може закiнчитися арештом за сфабрикованими звинуваченнями – достоту, як у фiльмi.
Адам Еберхард, директор Осередку Схiдних Студiй: – Перемога Зеленського – це перемога пост-полiтики i суму за змiнами. Настiльки великого, що долю країни вручили людинi без полiтичного досвiду. У мене наразi нема пiдстав думати, що це буде сильний президент. Йому треба серйозно пiдготуватися до проблем, коли захоче контролювати групи iнтересiв. Тут ситуацiя схожа з тiєю, що в попередника, П.Порошенка. Пiсля Революцiї Гiдностi українцi теж пов’язували з новим лiдером великi сподiвання. Всi знають, чим вони закiнчилися.
Найцiкавiше, однак, те, що
за Зеленського голосували й тi, що прагнуть реформ та модернiзацїї, i тi, кому тих реформ вже досить i просто прагнуть якоїсь стабiльностi, щоб вiд змiн вiдпочити. Зеленському доведеться балансувати мiж цими обидвома групами на тлi значного впливу олiгархчних кланiв.
Таким чином, отримуємо слабкого президента, за якого Україна буде дрейфувати в напрямку парламентської моделi.
Тут також чималий дисонанс мiж образом шоу-мена i реального полiтика. Першого люблять, другого ще не знають. Не думаю, що Зеленський-полiтик буде спроможним на важкi, непопулярнi рiшення i конфронтацiю з виборцями. Це з одного боку обмежує його потенцiал бути iмпульсом реформ. А з iншого говорить про неможливiсть якихось контроверсiйних дiй – як, наприклад, поступок Росiї. Щось подiбне одразу ж означало би ворожiсть до Зеленського мiльйонiв спiвгромадян.
Вiтольд Юраш, керiвник Центру Стратегiчного Аналiзу: – В стосунках України з Польщею є важливим ставлення В.Зеленського до УПА. Новий президент родом з регiону, де культ Степана Бандери слабкий. До теми нацiоналiзму на початку каденцiї звертався i Порошенко, що не означало, щоправда, «нацiоналiстичностi» його самого.
Зеленський не висловлюється негативно про Бандеру. Цiлком можливо, що нова влада не буде часто звертатися до цiєї частини української iсторiї, але й взагалi її iгнорувати не вийде. Тим часом, саме цi питання дуже посприяли похолоднiшанню українсько-польських стосункiв.
Новий лiдер Польщу пiд час своєї кампанiї згадував у контекстi мiграцiї до нас сотень тисяч українцiв. Тож саме цi, економiчнi питання, мають шанс вiдсунути колишнi непорозумiння на другий план i стати головними для майбутнього дiалогу Варшави та Києва. Тут можлива серйозна економiчна спiвпраця.
Стосунки з Україною, переважно, зiпсували ми самi. Прикро, що польська дипломатiя досi не намагалася налагодити стосунки з новообраним президентом, ба, навiть не дуже згадувала про Володимира Зеленського. В той час, як французький президент Макрон вже встиг з Зеленським зустрiтися. А Польща про таку зустрiч поки-що навiть не вела мови.
wiadomosci.onet.pl
energetyka24.com
Переклад: Анна Турчин
Фото: liga.net, twipu.com, eecpoland.eu
