Небанально переплелися історії Голодомору, двох колишніх німецьких канцлерів і теж німецьких оборонних міністрів.
Масове вбивство голодом в Україні 1933го мало всі шанси стати не єдиним у Європі, в 1948му росія/ссср збиралася повторити те саме в окупованій Німеччині. Але західні політики, які примудрилися не бачити й не чути про нашу трагедію, вчасно перейнялися знедоленими німцями й відвернули геноцид. Можливо, й завдяки цьому теж Берлін сьогодні бодай намагається допомогти Україні. А що не на повну силу, то варто подякувати улюбленій блондинці офіційного Києва Урсулі фон Дер Ляйн. Сьогоднішній голові Єврокомісії, яка обіцяла нам членство в ЄС та інші золоті гори, вона ж – колишня міністерка оборони Німеччини. Та про все за порядком.
Руперту Шольцу, і собі згаданого відомства міністрові (на фото нижче), й одному з батьків об’єднаної Європи, в 1948му було 11. Родич чи лише однофамілець відомішого нам канцлера Олафа – з’ясувати не вдалося, але значення для цієї розповіді не має. В 11 дитина запам’ятовує і розуміє багато. Як-от, що таке радянські асвабадітєлі – вбивали, грабували й гвалтували все, що рухалося. Цілком можливо, що Рупертову родину теж не обминуло лихо. Сподіваймося тільки, що не на очах у хлопця русішен зольдатен глумилися з його мами. Не так пощастило – якщо тут доречне це слово – іншій героїні , дотичній до історії, але про те згодом.
Разом з іншими малими берлінцями юний Шольц навчився дивитися вгору: західні льотчики спеціально для дітей скидали імпровізовані дрібні парашутики з ласощами. Автором ідеї вважають пілота зі США Гейла Голверстона. До носовичка прив’язували пакунок, в ньому була якась шоколадка, горішки, родзинки. Власне, звідси й пішло – "родзинкові бомбардувальники", в Америці за рік до того - небувалий урожай винограду, тож сушеним охоче ділилися. Берлінські дітлахи шикувалися вздовж вулиць і виглядали подарунків з височини, як соловей літа. Багатьох, які, втративши батьків, жили на вулиці, небо буквально врятувало від голодної смерті.
Чому вона їм загрожувала цілих п’ять років по тому, як закінчилася Друга світова? "Найкраще", що вдавалося комуністам – це голодоморити, тож вирішили, що саме в такий спосіб змусять жителів західного Берліна, підконтрольного західним союзникам, приєднатися до соцтабору.
Німцям туди "хотілося", як свого часу українським селянам до колгоспів, тож росіяни просто заблокували всі залізничні та автошляхи навколо. Берлінцям цинічно пояснили, що "дороги поламалися, їх ремонтують". Так продовжувалося цілих два роки, протягом них працював повітряний "берлінський міст". Американські, британські, французькі, канадські, навіть австралійські та новозеландські літаки доправили містянам 2 334 374 тон всього, що потребували для життя, включно з вугіллям. Розвантажували літаки на летовищі Темпельгоф. 31му льотчикові "берлінський міст" коштував життя – загинули в авіатрощах.
Але західний Берлін було врятовано. (Гай-гай, де ж ви були, панове, коли всього 16 років перед тим у страшних муках конав цілий схід України? Ніхто, крім, хіба що, нашої закордонної діаспори та британських журналістів Гаррета Джонса і Малколма Маггеріджа, не жахнувся масовому злочину проти людяності. Рятувати ж умираючих світ чомусь не наважився).
Та повернемося до Руперта. Коли подорослішав, пішов у політику і став працювати в кабінеті Гельмута Коля. Ці двоє дочекалися падіння берлінської стіни й подбали про зміцнення обороноздатності Німеччини. Про російську загрозу знали не з книжок. Шольц точно не забув, як збирав союзницькі солодощі на берлінській бруківці. В бутність військовим міністром наполягав, що Німеччина мусить мати ядерну зброю. Нею, щоправда, і тепер "володіє" так само, як Україна. З тією різницею, що ми самі від свого захисту відмовилися.
Тим часом, дружина Коля, Ханнелоре, 12річною пережила групове згвалтування радянськими солдатами. Разом з матір’ю. Травма, що залишилася назавжди і, врешті, привела до самогубства Ханнелоре. Рідкісний діагноз – алергія на світло – cтав одним із наслідків. Біографові, що надрукував життєпис вже після її смерті, пані Коль зізнавалася: сморід алкогольного перегару разом із задавненим чоловічим потом та часником, переслідував її роками. Навіть звучання російської мови викликало відразу.
Руперт Шольц найбільше її наслухався в серпні 1988го, під час державного візиту до москви. До падіння тоталітарного монстра залишалося всього три роки. Трохи більше – до сходження на політичну орбіту путіна, в 1988му – нерядового гебіста в Дрездені. І майже тридцять років - до розвалу німецької військової машини, в 2014му, коли відповідним міністерством почала керувати Урсула фон Дер Ляйн.
Від її керування і Шольц, і Коль хапалися за голови, не шкодували критики, але хто їх слухав? Призначеній на посаду за гендерною квотою, фотогенічна матір сімох дітей з багатої родини торгівців шовком. Їй однаково добре вдалися й бездоганна щоденна зачіска, й звести нанівець майже все, чого досягли Руперт і Гельмут. Так і вийшло, що сьогоднішні німецькі зволікання з допомогою Україні й ніякові пояснення "самим бракує" – це не лише відмовка, а дуже навіть стан речей після Урсулиного господарювання.
По-перше, систематична корупція в міністерстві. По-друге, скорочення в армії всього – від персоналу до матеріального забезпечення, німецьке військо вже впродовж років банально не готове до воєнних дій, якби раптом. По-третє, старе-добре кумівство – мільйонні контракти віддавали виробникам без дотримання прозорості та інших процедур. Нарешті, рішення Урсули про ремонт трищоглового тренувального корабля німецького флоту Gorch Fock, що коштував у 10 разів дорожче від самого корабля.
Здавалося б, у Німеччині з її шаною до орднунга, чекало би фон Дер Ляйн щонайменше службове розслідування. Але її краща подруга – сама Ангела Меркель, в неї Урсула керувала міністерством у справах сім’ї, пенсіонерів, жінок та молоді. Ангела прикривала всі коліжанчині гріхи й коли та стала керувати військовими. Покарали Урсулу суворо – в 2019му катапультували до Брюсселя на європосаду; ось такі "родзинки".
Але в Києві люблять посмішки і своєчасну риторику – це коли фон Дер Ляйн порівнювала сьогоднішні дії рф з Голодомором. Тільки ось красиві слова не – це не зброя і навіть не шоколадки для дітей, першими ситий не будеш.
Global Village Home
