Слова і музика відомих пісень, а ще – легенд, поем та романів – в кольорах, образах та візерунках, з ювелірною увагою до деталей. Коли найдрібніші шви передають не відтінки, а навіть світлотіні.
Відтак полотно починає “звучати”, особливо й по-своєму. Бо мелодію можна почути й зіграти нитками, тисячами викладених ними хрестиків. Як це робить Поліна Гуменюк, відома вишивальниця з України і Таїланду, авторка понад сотні картин та ікон.
Так сталося, що ця розмова з Поліною має дві “серії”. Другу Ви саме читаєте, а першу ми записували минулого року, ще до повномасштабної війни. Художниця ділилася планами приїзду в Україну; після 24 лютого ми зрозуміли, що їм не судилося збутися. Потім стався хакерський напад на попередника цього сайту, Global Village, і всі його публікації було втрачено. Крім низки текстових версій дописів, і серед них розповідь про Поліну. Мабуть, тому, що рукописи, як і вишивки, не горять.
За час, що минув, ми продовжували спілкуватися. Так я дізналася, що Поліна зростала в російськомовній родині, але змалку була закохана в давнє українське мистецтво. І що однією з її останніх робіт була перенесена на полотно молитва Левка Лук’яненка, написана ним самим, коли сидів у в’язниці. Вона допомогла йому вистояти. Ця Полінина вишивка символічно з’явилася у розпал війни, яка перекреслила чимало планів, але не бажання творити. Радше, його зміцнила. Так відбулася виставка вишивок-пісень Павла Дворського під час його ювілейного концерту в липні 2023го; родина Дворських – добрі друзі Поліни.
Я знаю, що кращі хіти про Перемогу України, їх обов’язково складуть багато, художниця відтворить нитками у своїх співочих картинах. А наразі – про те, що вона розповіла мені раніше, “серія” перша:
Почалося в дитинстві. Спочатку втілювала сюжети казок, потім – давньогрецьких міфів. Хобі стало захопленням, відтак – мистецтвом, завдяки якому її iм’я знають далеко за межами України. Тепер без вишивки не уявляє свого життя, “малюючи” голкою та нитками по кілька годин щодня. На створення однієї вишитої картини потрібен щонайменше місяць, а ось справді епічне, без перебільшень, полотно за поемою Фірдоусі “Шахнаме” потребувало більше року.
Вишити пісню вперше спало на думку ще 18 років тому. Так хіти Василя Зінкевича, Павла Дворського, Лілї Сандулеси, Іво Бобула та Ніни Матвієнко отримали ще й візуальне життя. З артистами Поліна знайома особисто, а родині Павла Дворського навіть присвятила одну з виставок своїх робіт.
Художниця ламає стереотипи не лише підходом до ідеї традиційної української творчості. Молода жінка, кандидатка філологічних наук, вже тривалий час мешкає за кордоном, утверджуючи наше мистецтво в т.ч. й на екзотичних широтах – в Ірані чи Таїланді. Власне, іранський досвід Поліни щонайкраще ілюструє відомі рядки про “вишите моє життя на ньому”, і тут не обійшлося без певної містики.
З Поліною ми спілкувалися онлайн, ось що вона розповіла:
– Найдовше я вишивала картину "Шахнаме", за поемою Фірдоусі, вивчали її в університеті. Я тоді цей твір не читала, і моя одна-єдина "трійка" у дипломі – саме зі східної літератури. А потім доля склалася так, що на довгий час потрапила до Ірану, де прожила кілька років. Там надихалася природою давньої землі, пам'ятником Фірдоусі в центрі Тегерану (для іранців Фірдоусі – як для нас Тарас Шевченко ). Надто – краєвидами Курдистану, куди ми зі своїм майбутнім чоловіком якось поїхали рибалити.
Враження від побаченого не передати словами! Це було щось неймовірне! Краса гір і якась особлива атмосфера – чи то фольклорна, чи міфологічна, чи містична? Щось наче зійшло згори, і мені дуже захотілося нарешті прочитати "Шахнаме".
Bиявилося, що на тій території свого часу відбувалися певні історичні події, описані в поемі, в її історичній частині. Я перечитувала декілька разів, сміялася і плакала, твір став моїм улюбленим. Була в такому захваті, що через деякий час вирішила створити 19 сюжетів за епічним твором Фірдоусі. Один сюжет – центральний, 18 – за периметром. Перечитуючи багаторазово, намагалася сконцентруватися на найцікавіших та найяскравіших епізодах і їх вишити. Але, безперечно, 19 – це далебі не все, що можна було б візуалізувати. Насправді сюжетів можна було б створити сотні.
– А потім Ви почали вишивати пісні. Як народжувалися “співочі картини”?
– Так склалося, що найзворушливі, як і найдраматичніші історії, пов'язані з людьми, які надихали на особливо нестандартні сюжети. Насамперед, це артисти, співаки, мої кумири, їхні пісні колись розпочала візуалізувати. Щось потім дарувала, ще якісь твори принесли успіх.
Першою в моєму житті вишитою піснею в 2003 році стала "Квітка вогню" у виконанні Павла Дворського на слова Неоніли Стефурак. Двома роками пізніше для мене було великим щастям подарувати цю картину панові Павлу особисто.
Загалом я вишила 21 пісню. Свого часу славу принесла робота на виконання Лілією Сандулесою "Диво-сторони" (слова Михайла Ткача, музика Олександра Злотника). Це – один з найкращих і найбільш вдалих моїх творів. Він допоміг здійснити ще одну велику мрію – провести у 2006 році персональну і першу серйозну виставку в музеї Івана Гончара. Його директором є Петро Гончар, чоловік Берегині нашої пісні Ніни Матвієнко. Коли пан Петро побачив вишиту “Диво-сторону” в культурно-мистецькому центрі Дарницького району Києва (тоді там проходила персональна експозиція до мого 25-річчя), вподобав її собі найбільше. Oдразу погодився на мою виставку в очолюваному ним закладі.
Я вишила картину на пісню у виконанні Ніни Матвієнко "Сміються, плачуть солов'ї". На 95-річчя Івана Гончара подарувала її артистці. Це для мене був дуже щасливий та емоційний момент, він же закріпив нашу дружбу з пані Ніною та Петром Гончаром.
Та все ж найдраматичнішою вважаю історію однієї з недавніх своїх робіт, "Новий день над Україною". Це одна з найкращих пісень, яку виконує народний артист України Василь Зінкевич. Він мене надихнув, але також вважаю, що до візуалізації цієї пісні спонукав Герой України Левко Лук'яненко, батько нашої Незалежності. Мені пощастило бути з ним знайомою особисто, я прочитала чимало книжок, які він мені подарував. Написаних або ним особисто, або видання, які він ініціював.
Спочатку планувала вишити цю роботу до 75річного ювілею Василя Зінкевича. Так і зробила. Хотіла влаштувати презентацію до ювілею пана Василя. Але цим планам не судилося збутися. На жаль, мені не вдалося тоді приїхати в Україну. Тому присвятила роботу до 30річчю Незалежності України. А також як вшанування пам'яті Левка Лук'яненка та інших Героїв України, які віддали свої дорогоцінні життя за Батьківщину.
"Новий день над Україною"є нестандартною роботою, складається з двох частин – окремо вишитої картини у вигляді мапи України і окремо вишитого тексту. У пісні ж йдеться про щасливу Україну. Новий день – це саме щасливий день. І своєю картиною я намагалася створити образ щасливої України.
– Як вплинула на творчість велика війна?
– За останні два роки я вишила близько тридцяти нових робіт. Серед них, переважно, вишиті пісні з репертуару Павла Дворського, але є також інших артистів, співаків. Робила і роблю як повноцінні творчі візуалізації пісень на тканині, так і вишиті тексти з символами, з якими асоціюється пісня. Їх ще називають , як я нещодавно дізналася, панно. Винятком за ці два роки є хіба що вишита молитва Левка Лук'яненка, а всі інші – пісні.
Влітку провела дві виставки, присвячені народному артисту України Павлу Дворському і Родині Дворських в Чернівцях, як і планувалося заздалегідь.
В планах на листопад також є ще одна одноденна творча зустріч у Чернівцях у галереї "Вернісаж", яка буде так само присвячена Родині Дворських. Планую у грудні в Києві в Будинку вчених зробити виставку-присвяту світлій пам'яті Героя України Левка Лук'яненка, а також десятиріччю Революції Гідності. Цього року Левку Лук'яненку виповнилося б 95 і 5 років, відколи його не стало.
– Можете щось порадити тим, хто надихнеться Вашими творами і теж побажає вишивати картини?
– Поради можуть бути різними.. Якщо люди планують вишивати, беручи готові сюжети, тобто, за схемами, не знаю, що підказати, бо так ніколи не працювала. Завжди сюжети створюю сама. А тим, хто, як і я, хоче створювати вишиті історії самостійно, раджу прислухатися до власної душі. Всі відповіді – всередині нас, душа завжди підкаже. Не копіюйте когось, а просто почуйте голос свого серця.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото з архіву Поліни Гуменюк
