"Буду учіть рєбьонка мовє, когда будєт понімать! Із-за такіх, как ви, бомбілі Харьков!" - переселенський епізод з Буковини.
Чернівці. Маленька кав'ярня-магазинчик біля новозбудованої багатоповерхівки. Молода мама з дитинкою на руках їсть круасан, потім вирішує щось докупити з продуктів і питає у гостинного власника-продавця:" А вот ето что такоє? В какую цену?"
У мене щось стискається всередині, але доброзичливо звертаюся до жінки, на вигляд трохи більше 30ти років, чи не хотіла би вона вчити дитинку української мови?
" - Да, я буду учіть єє, когда она будєт понімать" - чую у відповідь."
"Але ж саме ДО того, ЯК дитина почне розуміти, треба говорити з нею українською, щоби вона звикала до мелодики мови!"- наголошую я. "Как мнє удобно, так я і гаварю!Я прієхала із Харькова, а ви мєня прєслєдуєтє! Із-за такіх, как ви, нас бомбят тєпєрь!"...
Якщо ви думаєте, що люб'язний власник магазинчика зі своєю милою дружиною бодай промовчали, то помиляєтесь. Їм, виявилося, БАЙДУЖЕ, що у мене когнітивний дисонанс від звуків мови окупанта. Власниця магазину почала верзти совкову маячню на кшталт "Чернівці - це інтернаціональне(!) місто, і чи будемо ми змушувати французів говорити українською?"... "
Не французи роз***уярили Харків! НЕВЖЕ ВАМ ДОСІ не зрозуміло, що російська, для УКРАЇНЦІВ ТА УКРАЇНИ - ЦЕ МОВА ОКУПАНТІВ? ЯКІ ГВАЛТУЮТЬ І ВБИВАЮТЬ ТАКИХ ДІТЕЙ, ЯК У ЦІЄЇ ЖІНКИ??!!".
На що мені сказали, що вони не можуть чути матюки в своєму закладі і вказали мені на двері. Без коментарів.
Олена Калмикова (Олена Калмикова), м.Чернівці
Фото: https://molbuk.ua/
