Біль душі й тіла важко пораненого добровольця. Військова лікарська комісія, попри все, визнала його “здоровим” – аби знову відправити на фронт. “Що ж я там, б***ь, навоюю?”.
Минуло 90 днів з дня мого поранення. А це означає, що я – здоровий! Чого? Автоматично! Поясню: коли солдат нездоровий, і триває це більше, ніж 90 днів, то означає, що рана важка. Отже, його потрібно, або визнати "обмежено придатним", або давати якусь групу інвалідності. Оскільки наш совєцький режим цього не робить, то, виходить, всі здорові! Вуаля...
Рука в мене частково не працює. Перебиті м'язи (дельта) і суглоби. Постійні болі! Під час певних рухів просто очі на лоба вилазять!
Але! ВЛК (військова лікарська комісія), виконуючи злочинну вказівку якогось совєцького гівна, визнає мене здоровим! Далі я з цим рішенням приїжджаю в частину, де мені кажуть, що я три місяці "відпочивав". Тоді – що? П***дуй в окопи! А всі мої розмови, що не можу, бо права рука не працює, будуть розглядатись, як симуляція?
Я був мотивованим добровольцем. Не “косив”, сам прийшов у батальйон. Просився воювати! Після цієї історії що залишилось від моєї мотивації? Може, я не правий в чомусь???
Інше питання, більш важливе: ось визнали мене, фактичного каліку, здоровим. Їду я на фронт (сьогодні вночі), лізу в окопи... Що ж я там, б***ь, навоюю, за всього мого бажання??? Я ж зайвий тягар для будь-якого підрозділу! Ні броника не одягну, ні автомата не втримаю! Чого доброго зробила ця ВЛК, і ця незаконна вказівка визнавати всіх здоровими? На***р такі вояки, як я зараз, в окопах потрібні???
І вишенька на тортик – "закон Залужного"- 8271. Щойно я рота відкрию, мене посадять на 10 років!
То що, виграємо ми так війну, панове? Ми ж палко відрізняємось від методів россєюшки, чи не так?
