Як парость виноградної лози, плекайте діалекти.
"– То ви, прошу пана, без Струсів* їдете, чи нє?
– Шо?! Вам яке діло до того?
– Як їке? Мушу знати! Бо мені дуже тра.
– Панунцю, вам то не пасує... Я, знайте, тоже не молодий, і жінку вдома маю.
– Слухайте, вам шо – сказати жєлуєте? При чому тутка ваша жінка?
– При тому, шо ви тако, без встиду, за мої майтки питаєте.
– Йой, чоловіче! Звар’ювалис-те? Та хоч з десіть пар си вберіт, я би жодні з вас не здоймала! Їно таке придумати, матка Боска... Мені треба на Струсів, чуєте, чи нє? Ваш автобус туда їде, чи нє?
– Шляк би то трафив! То по-людски не можете сказати? "Через", а не "без"?
– А я вас шо, по-китайски питаю? В нас всі кажут "без". "Без город перейти", "без паркан перелізти", "без вікно тікати". Теперка хочу знати – їдете без Струсів, чи нє? Кіко буде за білєт?
– Їду, їду... Сідайте вже. За білєт, як поїдем, буду зо всіх здоймав перед дорогов.
– Дивіт-но си, аби лишнє з людий не здоймали. Бо з тов нашов владов всі будем скоро в самих майтках ходили. Маю пенсіонне посвіченнє. Помагайте туво торбу двигнути".
Це я до того, що українці, хоч і говорять однією мовою, як ніхто інші вміють капітально не розумітися. Надто, якщо комусь дуже треба, щоб не розумілися. (З біса набридла та гидотна епопея! І кінця краю їй не видно...). Зате, коли є спільний інтерес, бодай мінімальний, як в описаному випадку – порозуміння знаходиться. Тому, попри все, зберігаю оптимізм.
*Струсів - село Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Автобус вирушав з Чорткова цієї ж області.
Людмила Пустельник, Global Village Home
Фото: https://zbruc.eu/
