Лицедійство сестер

До хору проклинальників "радіодиктантки"-акторки Наталі Сумської докину свої 5 копійок. Та не хейту, а спроби зрозуміти, навіть поспівчувати.

Бо сестри Сумські, Наталія й Ольга - це символічне втілення сучасної України. Розділеної взаємним несприйняттям як наслідком чужої політичної гри, вкрай нездарної.

Кажуть, жінки роками не спілкуються. Хоч це одна родина. На цьому тлі словосполучення "диктант єдності" виглядає гірким гротеском.

А співчувається обидвом ще й тому, бо так само йдеться про їхнє виживання, професійне й не лише. Як у більшості під час війни - драматичне,"крок уліво чи вправо - "розстріл" у соцмережах. Постійно під софітами, бо професія така, а змагатися за місце під ними доводиться й коштом виголошуваних гасел, щр "на часі". Коливаючись із лінією партії, в кожної з них своя.

Це, як по щирості, не може не трафляти творчу одиницю. Коли тобі всі гасла до софіта, чи то пак, лампади. Але ж спробуй їх обминути! Вони, як Тиса - місцями зовсім мілка, переплисти, кажуть, можна... Як, перепливаючи, й втопитися від кулі в потилицю. Тому треба грати роль, в кожної теж своя.

Отже, молодша Ольга-"Роксолана" і старша Наталія-"Полтавка" - харизматичні, характерні, зіркові. Талант і вроду кожної взяли собі на озброєння різні ідеологічні табори. Звичайно, за згоди сестер, але навряд чи знали, що стануть заручницями політичного лицедійства.

Ользі довго не могли пробачити спільного фото з В. Януковичем, зробленого незадовго до Революції Гідності. Поготів досі не пробачили вибору старшої доньки Антоніни на користь артистичної кар'єри в москві та заміжжя за актором-путіністом Ягличем. Ольгу публічно закликав розірвати стосунки з власною дитиною шоумен Ігор Кондратюк ("Караоке на Майдані"), вона теж публічно відмовилася. Врешті, тему спустили на гальмах.

Наталія в народному баченні - антитеза Ольги. Недавно знялася в "Чорному вороні" за "народним романом" В. Шкляра, виступає на акціях партії "Свобода". На інтерв'ю з письменницею Л.Ніцой теж недавно виступила, пропонувала виділити на шкільних уроках скількись там хвилин для розучування питомо української лайки. Того ж дня стала героїнею мемів.

(Чесно кажу, що незнайома з літературною творчістю п. Ніцой. Натомість вона відома категоричністю й радикалізмом у мовному питанні. Їм уже не раз аплодували в рф, бо ніщо так не тішить росіян як видерті з м'ясом чуби українців у праведному мордобої за статус найсвоїшого "свого").

Тим більше несподівано прилетіло Наталії з "рідного" ідеологічного флангу - пригадали, як зіграла роль мами Василя Голобородька в серіалі "Слуга народу". Мовляв, хіба можна від настільки "зрадниці" сподіватися адекватного радіодиктанту єдності? "Не ті" були прочитання, швидкість та якість тексту - не Сумської авторства, звісно, але кого обходить? - інтонації та акценти.

На акторку, як уже не раз у новітній історії України бувало, перенесли ненависть до чинної Зе-влади. Хоч Наталія до неї не має жодного стосунку.

У розпал скандалу навколо радіодиктанту Ольга висловила сестрі обережну підтримку дописом на Фейсбуці. Не згадуючи жодних імен, наголошуючи тільки подію, День писемності. Читачі сторінки месидж зрозуміли:

Ользі, своєю чергою, ймовірно, теж прилетить за підтримку народного улюбленця Святослава Вакарчука. Рикошетом, так би мовити. Формально Вакарчук, як усі знають, - військовий у званні капітана. Та його "передова" винятково на концертних майданчиках, в т.ч. закордонних. Не як для більшості українських чоловіків, бусифікованих ТЦК.

Ольга щойно взяла участь у промокампанії кіна "Океан Ельзи: Спостереження шторму":

Сестри Сумські колись вступили в каламутні води навколополітичного шоубізу, вороття звідти нема. Хоч би як, підозрюю, хотіли. Бо прокльони із тисяч горлянок (соцмережевих акаунтів) - це таки випробування, навіть для дуже загартованих. У суспільстві, розшматованому не лише війною, але й всіма можливими й неможливими поділами на "правильних" чи "не дуже" українців. Коли лінії розламу пролягають і через серця, і через родини.

Роки тому спілкувалася по роботі з кожною із сестер, враження залишилися щонайкращі. Жодних зіркових понтів чи комплексів, приязні, щирі. Тоді вони ще розмовляли одна з одною. Сьогодні, виглядає, ні. Це теж їхня роль, одна на обидвох напевне, виснажлива.

Як інша, не менш жорстока - коли в ненависті до котроїсь із них по черзі об'єднуються й ті, хто аплодували їхньому акторству ще вчора.

Українські реалії часів війни.

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: Наталія Сумська . Ольга Сумська