"Патріоти" і пат

На саміті НАТО в Анкарі президент Д. Трамп оголосив, що США нададуть Україні ліцензію на виробництво власних ракет-перехоплювачів Patriot. Кричали хлопці в Зе "ура!", вгору шкарпети підкидали. Хоч, як на мене, радіти зарано - версії.

Тримайте дьоготь, на жаль, не однією ложкою. Дозвіл виготовляти зброю самим далебі не означає, що "Патріоти" з'являться в Україні вже скоро. Допіру місяців через 20+, це щонайшвидше - саме стільки потрібно, щоби запрацювало новостворене виробництво.

Звичайно, за умови, що відбуватиметься без порушення графіків. (А також рідної корупції, хронічної некомпетентності фахівців міноборонпрому чи банального зливу ворогові колаборантами).

Поки-що план перебуває на дуже ранній стадії. Навіть Трамп визнав, що американські оборонні компанії Lockheed Martin та RTX Corporation (колишній Raytheon) ще не були офіційно повідомлені. Щоправда, запевнив - погодяться.

Але одразу слід згадати про ціну питання. Інвестиції для запуску ліцензійного виробництва оцінюються від $1 млрд. Стандартна вартість одного перехоплювача PAC-3 MSE для іноземних замовників - від $4 до $10 мільйонів.

Сам процес фізичного збирання однієї зенітної керованої ракети-перехоплювача (наприклад, PAC-2 або PAC-3 MSE) займає близько кількох місяців з моменту надходження всіх деталей на конвеєр. Однак, якщо говорити про повний виробничий цикл, термін стає набагато довшим через низку факторів.

Як-от, складна логістика, ще й в умовах війни в Україні. Ракета складається з десятків тисяч деталей, їх виготовляють сотні підрядників у різних країнах (наприклад, компоненти створюють у Японії, а фінальне складання виконують у Німеччині або на заводах Lockheed Martin у США).

Світові темпи випуску - приблизно 820–850 ракет на рік. Означає виготовлення однієї ракети за еквівалентом близько 10–12 годин, якщо розділити загальний час безперервної роботи заводів на кількість випущених одиниць. Проте, виробництво однієї окремої ракети з нуля триває місяці. Поки створення нових виробничих ліній (зокрема ліцензійних) із нуля вимагає від 2 до 5 років.

Інша справа, якщо ліцензію отримає вже існуюча українська компанія, створена за кордоном - теоретично готовий продукт реально отримати швидше. Випереджуючи ймовірне запитання про "Ф(р)аєр поінт" в Данії - цей завод не має технічних можливостей для повноцінного виготовлення ракет до системи Patriot. Для цього потрібні надскладні технологічні лінії, а не тільки піар-балаканина Штілермана.

Тому найбільш чутливі електронні компоненти, ймовірно, доправлятимуться з американських заводів, тоді як в Україні відбуватиметься кінцева збірка - пише The National.

Юридична сторона справи. Експорт та локальне виробництво американських технологій потребують обов'язкового політичного рішення та затвердження адміністрацією президента і Державним департаментом США. Підготовка юридично зобов’язувального контракту між урядами та корпораціями щодо дотримання умов експортного контролю та прав інтелектуальної власності триває від 6 до 12 місяців.

При цьому технічна документація, контроль якості та експортні обмеження залишатимуться в руках США. Угода лежить у площині корпоративних домовленостей між українськими оборонними підприємствами та американськими підрядниками-виробниками, за якими закріплені авторські права.

Отже, й прибуток від реалізації авторських прав теж отримуватимуть.

Нарешті, політичний вимір - чому саме зараз Трамп вирішив зробити Зеленському, яким відверто гидує, настільки бажаний для нього подарунок? Не без того, щоби під вибори в США, виборцям продадуть як "послідовну підтримку України Америкою".

Одночасно республіканцям-ізоляціоністам завжди можна сказати: це був жест "на відчіпного". Зважаючи на згадані вище часові рамки. Тим більше, США тепер не витрачатимуть власний збройний ресурс на Україну, а ще й зароблятимуть на його виробництві для неї.

Інше питання, на мільйон, що за це пообіцяв Трампові Зеленський?...

Людмила Пустельник, Global Village Home

Фото: https://everyday.sumy.ua/, https://www.nato.int/