Пора повертати смертну кару, а помста найкраща холодною – аксіома. Це не тільки до того, що мине час, чималий, перш ніж вони заплатять за все, кожен з них. Цей відрізок потрібен і нам також – щоб помста настоялася, як належить порядному вину.
Щоб, скипівши одразу, відтак пройшли всі стадії ферментації гнів і ненависть. Тоді можна відфільтрувати власне напій від осаду непотрібних домішок. Під останніми маю на увазі й вітчизняне законодавство, у якому смертне покарання відсутнє – хоч у нас вже скоро півроку війна, і чи не щодня схиблений садизм ворога випробовує людське терпіння все новими злочинами, щоразу моторошнішими. Свіжі деталі про Оленівку чи калмицького ката арашанова відомі, переповідати не буду. Припустимо, останнього візьмуть живим, далі дадуть максимально 15 років. Це все?! А на утримання виродка, чи йому подібних, будуть витрачати гроші українські платники податків. В т.ч. ті, чиїх рідних покидьок убивав довго й жорстоко.
Тільки не треба , що "ми йдемо в Європу, як повернемо страту для воєнних злочинців, членства в ЄС не бачити!". Будьмо реалістами – Брюссель нам і так світить нескоро і дуже примарно, балачки на тему зникли з газетних шпальт. І не європейцям з їхнім хронічним підмочуванням спіднього "не допускати ескалації!", вказувати, що нам робити зі своїми законами. Чи тими, хто їх порушили в найжахливіший спосіб.
Я не знаю, що зроблять з арашановими наші, коли спіймають. Їм точно видніше, і вино їхньої помсти – вже зараз щонайкращої витримки. Потрібної температури, холодне. Наразі ж – трохи класики, уривок з "Пана Володиєвського" Г.Сенкевича. Опис покарання Азьї Тугай-бейовича, віроломного зрадника, гвалтівника й убивці:
"Від пояса... він був роздягнений догола і, трохи піднявши голову, побачив між голими своїми колінами свіжообстругане вістря палі. Товстий кінець палі впирався у стовбур дерева. Від обох ніг Азьї тяглися мотузки, і до них припряжені були коні. Азья у світлі смолоскипів розглянув тільки кінські крупи і тих, що стоять трохи віддалік двох людей, які, мабуть, тримали коней за вуздечки.
Люсьня нахилився і, обома руками взявшись за стегна Азьї, щоб спрямовувати його тіло, крикнув людям, що тримали коней: – Рушай! Повільно! І зараз!
Коні смикнулися — мотузки, напружившись, потягли Азью за ноги. Тіло його поповзло по землі і миттю опинилося на занозистому вістрі.Тієї ж миті вістря увійшло в нього, і почалося щось жахливе, щось суперечне природі і почуттям людським. Кістки нещасного розсунулися, тіло почало роздиратися навпіл, біль невимовний, страшний, майже межуючи з жахливою насолодою, пронизав все його єство. Паля занурювалася все глибше і глибше.
Швидко випрягли коней, після чого палю підняли, товстий її кінець опустили в заздалегідь підготовану яму і почали засипати землею. Тугай-беєвич з висоти дивився на ці події. Він був у свідомості... Цей страшний вид страти був тим більше жахливим, що жертви, посаджені на палю, часом жили до трьох днів".
Ні, я ні до чогось подібного, боронь Боже, не закликаю. Навідміну від них, ми – не середньовічні. Але згадалося в контексті того, що в калмика-кадирівця арашанова та Тугай-беєвича – спільні предки, ординці-ногайці. Садизм – їхнє генетичне, в історії й раніше "прославилися". Покарання за це має бути відповідним, не якісь жалюгідні 15 років. До кого тут виявляти гуманізм?! В XVII ст. питання вирішували палею. В ХХІ му способи швидші, але теж радикальні.
Бо інакше просто неможливо, іншого вибору нам не залишили.
А щоб арашанов перед тим, як сконати – від кулі – хоч трохи посмикався, я, махрова пацифістка, уявіть собі, хочу. Спишіть це на правильну рецептуру помсти.
Global Village Home Фото: https://press.lv/
