Відома співачка – про війну з онкологією та рашизмом, який теж рак. Про правду, любов і ненависть. І що допоможе нам подолати останню, аби перемогти ворога. Про наших героїв, Квітку Цісик та особисте.
“У європейців нема розуміння нашої війни як глобальної катастрофи. Частина співчувають, підтримують. Є також, хто скаржаться – їм тут важче стало, і це через нас. Інші кажуть, що ми самі винні, що ми – нацисти. Але більшість, які трапляються на моєму шляху, це надзвичайно достойні люди, які розуміють в чому справа. Хоч на загал їх не так багато”.
(Повна версія розмови з Оксаною Мухою – див. відео):
“Моя перемога над раком ще не остаточна. Це дуже підступна хвороба. Ще не можна говорити “я перемогла, все”. Радше мій месидж буде “я перемогла, щоб про це говорити.
Мала приватну розмову з митрополитом Борисом Гудзяком: “Оксано, Ви, напевне, переживаєте, що у Вас випаде волосся. Але повірте, що кожна Ваша волосина є порахована Богом”. Для мене ці слова стали відкриттям серця, заспокоїлася. Маленька фраза, але настільки вчасно сказана! І дуже допомогла молитва, ми довший період часу були в монастирі сестер-служебниць в Римі”.
“Щастя любить тишу. Я довго була сама, близько восьми років.... Десь за рік до хвороби в моє життя прийшов Микола і став опорою у всьому – в роботі, в житті, а в лікуванні – 24/7 ”.
“Найважливішою завжди є правдa. Маючи її перед собою, віру в Бога і те, що правда переможе, отримуєш силу. Відповідно, можеш боротися. Не кажу, що в нас буде, як в американських фільмах – з супер хеппі-ендом, і всіх побитих полікують, і обіймуть шалями, і всі будуть щасливі. Нам буде надзвичайно складно, бо відбувається не просто війна, а геноцид української нації. Це не за території, ні, це знищення наймужніших, найсвідоміших, які могли би виховати дуже круте покоління. Їхні діти мали би бути ще сміливішими, ніж батьки.
Хлопці, які зараз там є, вони мають настільки велику любов! Вони тому віддають сьогодні життя сміливо, бо прагнуть вберегти своїх нащадків від того, аби їм потім довелося відвойовувати. Україна зараз стала стала першою у світі, на чию свідомість рівняються”.
“Син усе чудово розуміє. Переживаю, що в свої 13 має навіть трохи забагато злості в серці до ворога. А ненависть – це руйнівне, достойна людина не повинна ненавидіти. Це дуже важко, я не можу з цим впоратися, мушу щиро зізнатися, що ненавиджу. Прошу за це пробачення в Бога і намагаюся окреслити свої емоції, мислити логічно – що можу зробити? Та кожного разу, коли відкриваються нові звірства росіян, як зараз в Ізюмі, не знаю, як можна не ненавидіти. Як можна це зробити тій мамі, що побачила свою закатовану дитину?
Потрібно спілкуватися з духовними людьми, просити їхніх настанов і молитви. Ненависть відбирає силу, а нам треба гідно приймати всі удари і давати відсіч”.
“Бог кожному дає завдання і допомогу, щоб його виконати. Для мене такою стала Квітка Цісик. В піснях вона передала чистоту української душі, та співаючи не про себе – про пісню. Вперше я почула її голос ще коли була зовсім малою. В горах під час сімейного відпочинку, ми вже повечеряли і сиділи біля вогнища, а з магнітофона зазвучав її голос. Було відчуття присутньої поруч ще однієї і дуже дорогої мені людини. Через цю пісню я відчула себе любленою, що Квітка мене любить. І далі по життю вона була поруч”.
“Все має бути на Божу славу. Коли людина робить на Божу славу, то це означає, що з любов’ю”.
Людмила Пустельник, Global VIllage Home
Фото: https://mukha.com.ua/
Відео: Diaspora UA, https://www.youtube.com/channel/UCxqV8tuj7uu6GbluwdQI39A
Автор висловлює щиру подяку промоменеджеру Галині Гузьо (Galyna Guzjo)
за сприяння в появі цього інтервю.
